У літа попросить
Пробачення щиро,
У сонця тепла,
А для землі – миру.
І штилю у моря –
Лихого й солоного;
В теплиці надворі –
Томату червоного;
Стиглого, повного
В осінь врожаю,
І яблук – таких,
Як в Едемському раю;
Краси золотої
І зустрічі вчасної,
Удачі простої
У свічі незгаслої.
Крутиться куля –
Від Сонця ховається…
Кутайсь тепліше! –
Земля обертається…
Холод все ближче,
Жовтіє горішне
Й сідає все нижче
Вже сонце торішнє.
І просить пробачення
В серпня у пору,
Коли він сховався,
Як сіно в комору.
Як заєць в кущі,
Лишивши врожаю;
І прийдуть дощі,
Як в Едемському раю,
Тоді, як вигнання
спіткало людину,
Аби зацінила
Земную хвилину.
У осінь і дощ
І у спеку, що згасла,
Земля ледь вловимо
Й незмінно прекрасна…
А спогад зігріє
Під сонцем горішнім;
Томат червоніє
В Едемі безгрішнім…
У миті осінньої
Просимо щиро
Удачі нетлінної,
Світові – миру.
02.09.2022 р.
Наталія Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар