На висоті подвоюється
світ
Збігає час, як поміж
рук водиця;
На висоті Землі так
мало літ,
А час, що втік, не
може зупиниться…
На висоті удачі силует
Пливе. І схожий пліт на кригу.
На висоті бажань твоїх пакет
У купі йде, а ти гортай його як книгу.
І обирай своє – не спиниться
хода!
Вогонь згаса, що нам його не треба!
Внизу струмком тече жива вода,
Із висоти, з самісінького неба…
На висоті достоту
різних рам
І меж – змішались дні
і ночі…
Звивається змія, плює
у спину хам
І заглядає крадькома
у очі.
Стирання меж… І піт вогких долонь
Прилипне до непевного каміння.
Слизькі ми теж – крізь камінь і вогонь,
Роззявлені роти, скавчання і шипіння…
На висоті Божественна
любов,
А не земна! В ній –
не перестаратись…
На висоту так треба
знов і знов!
І берега б іще на ній
дістатись…
23.09.2022
р.
Наталія
Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар