Некошені трави

 

Де місяць за хмари

сховався рогатий, поношений,

Розкинувся лан,

Плодоносять фруктові сади;

Синіє там небо,

Зелений городик некошений,

Блукає стежина,

Засипало вітром сліди.

         Могутні дерева

Колишуться вітром і моляться;

Благають про зливу

Замучені сонцем ліси;

Високо-високо, між хмар

Сонце з місяцем борються,

За світло і темряву,

В неба урвавши краси.

         Дрімота у сутінках міста

         Тихенько вагалася;

Листки на деревах вкривала,

Що родом з весни;

По закутках темних

міські таємниці спліталися,

Блукали, а ніччю

Приходили людям у сни.

Сталева земля

Затріщала й сіріє, всихаючи;

Накрили сад сутінки,

В небі зірки миготять…

А слово несеться,

Над містом поснулим злітаючи,

Торкнувшись зірок,

Котрі разом із ним ще не сплять…

         Дрімає бруківка

         І стигне, водою незрошена.

І сняться їй

втомлені сонцем зелені сади…

Синіє і знає:

Росте десь трава непокошена,

Притрушені пилом

Гарячі блукають сліди…

 

                                                                                              2.08.2022 р.

Наталія Михайлів