Наталія Михайлів: Східниця: чому і кому?

Де жити у Східниці?

Вулиця Зарічна, 21. Готель «Київ». 8.30. За коричневими шторами, що огорнули вікно номера «Делюкс» на п’ятому поверсі, ховається фірмовий східницький краєвид. Живописні картини природи – візитівка міста. Й хоч їдеш сюди не за цим – залипаєш усеодно. Максимум в п’яти хвилинах ходьби від готелю «Київ», зовні пофарбованого у теплий морквяний колір, розташований парк Пантелеймона Цілителя, куди так прагнуть потрапити туристи!

Ранок неділі на тихій Зарічній. На вулиці нікого. Ялиці, гори, готелі й хатинки присипав сніг. Поруч із «Києвом» – «Тріумф», готель, в якому кожен номер оснащений кухнею. Цей район селища має безспірні переваги. Перша – рівновіддаленість від всіх бюветів. Розміри Східниці досить пристойні, тож головне завдання, яке стояло при виборі житла – можливість пішки дійти до всіх східницьких джерел. Вийшло! Друга перевага цього місця розташування: поруч ліс і дзвінка річка, на хвильках якої частенько гойдаються дикі качечки. Мило… При цьому вулиця паралельна до вулиці Т. Шевченка, якою проходить насичена траса. Отож, Зарічна – центральна й водночас спокійна, близька до природи. Нарешті, звідси до парку, що є безсумнівною wish-точкою усіх карпатських мандрівників, подати рукою.

П’ять хвилин – і стою перед таблицею з грубого дерева, на якій викарбувано назву парку. Поки його охайно викладені бруківкою алейки розходяться в різні боки, на шляху жодного вказівника. Хоча десь тут має дзюрчати джерело із життєдайною водою. Залізною.

Згори є на що подивитися! Сказати, що Східниця мальовнича – не сказати нічого! Вона казкова, магічна…

Серед пейзажу пафосно виділяється жовта будівля готелю «Київська Русь», закритого за своєю суттю закладу, куди впускають лиш дуже перевірених людей! Одного разу, не забронювавши тутешнє житло наперед, ми намагалися вселитися в «Русь» галопом. Не вийшло! Охоронець, який поєднував рішучість і зичливість, горизонтально тримав у руках листок зі списком гостей. «Якщо вас в ньому нема – не поселитеся…» – Він безжалісно розбиває мою надію відзняти рум-тур в такому «стоячому» закладі.

Недільний ранок. Цілительська гора порожня. Стирчать трикутні дахівки хат, зеленіють гори й мовчать креслаті вічнозелені, на голови яким непрохано звалився березневий сніг. Алейка веде до дрімучого лісу, звідти дмухає холод.

Назустріч – жінка з собакою, поруч хати. Знамените карпатське довгожительство має як логічне, так і конспірологічне пояснення. У рамки першого вписується правильна – іонізована, посріблена, насичена макро- і мікроелементами вода, і, звісно, екобезпека. Щодо другого, то в тих, хто мешкає далеко від міст, чистий розум, кращий слух до власного «Я»… Ідею хоч би іноді приміряти цю роль і на себе я вклала у відео яке можна переглянути в YouTube.Кого злякалася сіамка? Сліди кабана і зайця , яке можна переглянути в YouTube.

Залізо

За балконом бювету галасує річка. Дно її руде, такого ж кольору решітка, на яку донизу безперестанку стікає джерельна вода. Цікаве видовище: решітку огорнув осад заліза! Сам бювет розташований під навісом, довкола дрімучий холодний карпатський ліс.

Дістаю зеленого пластмасового стаканчика – час куштувати Живу воду. На смак – сірководень в поєднанні з яскраво вираженим присмаком заліза. Водицю з цього бювету краще вживати через пластикову трубочку, адже залізо в значній кількості здатне руйнувати емаль зубів.

Шум «залізної» річки, незвичайний смак води і жива природа довкола…

Ялинки щосили прагнуть скинути з гілля сніжок, а внизу, біля підніжжя гори, чекає іще один бювет. З водою, покликаною покращити роботу нирок і жовчних шляхів. Втім, коли локалізація жовчі на психосоматичному рівні, вода даватиме лиш тимчасовий ефект.

У Східниці – 38 джерел!

Щоб обійти всі, за 30 хвилин до їжі і за годину опісля скуштувати води з кожного, посидіти й не бігти – не вистачить цілого дня! Та поборотися варто! Тим паче, що наступний бювет зовсім поряд, внизу, біля підніжжя цілительської гори. Це невелике, десь п’ять на п’ять метрів новозбудоване приміщення з гладенької червоної цегли у формі хатинки, з квадратними колонами, на яких тримається навіс. Відчиняю прозорі двері. До восьмого, дев’ятого і десятого джерел – жовчогінних. Вкупі з макро- та мікроелементами з їх допомогою виштовхуються шлаки, а організму надходять життєво необхідні нутрієнти. І це робить одна і та ж субстанція! Не мікстура, не таблетка… Вода.

За бюветом розкинувся стадіон і тече річка

Прилетів карпатський вітер. Самотньо стоячи далеко від інших східницьких приміщень, наразі безлюдний бювет відчиняється для відвідувачів щодня, рано-вранці, о шостій тридцять. Воду треба пити перед сніданком. До того часу вона повністю має пройти там, де повинна, й засвоїтися. Перехиляю стаканчик. Сірководень плюс солонуватий насичений присмак. Збоку, біля бювету стоїть дерев’яна лавка, а біля неї – стенд з суворим написом білими буквами на синьому тлі:

«Вживати тільки за призначенням лікаря».

Ви теж так вважаєте?

Зважмо тоді, що офіційна медицина – всього-на-всього метод, покликання якого в обслуговуванні фармаіндустрії і регулюванні смертності у відповідності з чиїмось інтересами. Метод, що не враховує: людський організм, на відміну від сукупності медичних прийомів, – органічний, а не синтетичний, а ті прийоми, попри рішучість дії, можуть мати значний деструктивний вплив. Метод, який практично не бере до уваги психосоматичне походження проблем, які виникають на фізичному рівні, не кажучи вже про духовні процеси й тонкі енергії… Закономірно, що офіційно визнана методика лікування часто безпомічна у відповіді на запитання: «Чому одним допомагає, а іншим – ні?»

Вулиця Шевченка

Тимчасом східницький вітер, хоч і лагідний, адже місто знаходиться у впадині, між гір, все ж вміє залітати за одяг. Весна тут карпатська, примхлива. З неба легенько пропускає сніг, а з дрімучих довколишніх лісів – вогкі повітряні маси. Взявши з собою тепліший одяг, не помилитеся. Ну а йдучи прямо вулицею Шевченка, невдовзі прибудете до найпопулярнішого бювету, під номером два. Коли минете роздоріжжя, то шум від авто опиняється позаду, а ви – серед невеличких хатинок охайного гірського села.

Не доходячи до другого джерела, з правого боку, під номером сто вісімнадцять стоїть голубий автомат. З водою, яка отримала назву адреси його розташування: «Східницька 118». Цікаво, де власне розташоване саме джерело? На відміну від інших бюветів Східниці, вода з металевого агрегату платна – шість гривень за літр. Білими літерами на червоному тлі написано, що водицю доставляють по Україні. Гм, воду з інших джерел ніхто і нікуди не доставляє… З цікавістю набираю й куштую. Смак соди.

На вулицю впевнено сідають сутінки… «Питтєва галерея № 2с» зовсім неподалік – за кілька метрів з того ж правого боку – в людному метушливому місці. Поруч кафе, магазини сумок і побутової хімії. Зайшовши в приміщення з темним каркасом й прозорими до землі дверима і вікнами, куштую воду, в якій сама природа зібрала гранично велику кількість органічних макро- і мікроелементів. Смак сірководню… Тільки на відміну від попередніх джерел, вода з цього бювету має насичений природний смак, є більш щільною й солоною. А взагалі такого міксу молодильних нутрієнтів, як в Східниці, немає ні в водах Трускавця, ані в Шаяні.

Плюс тут ще й досить невимушено. Заселившись десь у районі Зарічної, ви відчуєте перевагу екологічного, органічного й компактного з точки зору індивідуальної логістики оздоровлення й відпочинку. Адже усі бювети поряд!

Набігавшись по них сьогодні, у сутінках, що оповили хатки й густезний темно-зелений ліс, бреду на свою Зарічну, до готелю «Київ». Повз проїжджають численні автівки. У той же час, діючи на клітинному рівні, цінні природні мікроелементи і срібло заповнюють прогалини харчування і способу життя. Невже нереально й у Львові скласти раціон і спланувати активність так, аби вони слугували джерелом енергії, здоров’я, краси, ясності думок й коректності емоцій?.. Вечірні сутінки стають нічною темрявою, ріка на Зарічній зустрічає тихим дзенькотом, питання залишається відкритим… Всередині будівлі готелю тепло і затишно. Як і в самому номері.

Ранок

Приносить неочікувані метаморфози. Ступні стали гладенькими як в малюка, покращився стан волосся… Складно було розраховувати на такий миттєвий wow-ефект, але він стався! Недаремно в цю мекку живої води щосили рвуться як ті, хто ледь може на це нашкребти, так і ситі життям.

Та для початку на вас чекає

Дорога до Живої Води

Дивитися в YouTube

На пагорбі

звідкіля видно, як березневий туман приліг на верхівки гірських ялинок, дзвенять недільні дзвони. Відправа у східницькій церкві нагадує про існування духовної бази, що теж керує процесами. Щасливий збіг обставин – прагнення еліти 50-х років минулого століття лікуватися мінеральною водою, як це тоді вже робили в цивілізованих країнах світу; напрацювання вітчизняних учених у відповідній сфері, яким, з огляду на це, дали добряче розгулятися, призвели до відкриття в країні численних бюветів. Інакше ми і досі вважали, що зцілення джерельною водою – шизофренія, шарлатанство й остання надія хіба для соціальних імпотентів, не годних забезпечити собі респектабельне, належне, науково обгрунтоване лікування…

Джерело номер 21

Чи не найефективніше на шляху детоксу! Воно розташоване на тій же Зарічній, між одноповерхових хат, у тихій глибинці й водночас неподалік траси. Вимощена бруківкою алейка веде на місток через говірку річку, а звідти – до дерев’яного бювету із вікнами в футуристичному стилі. Джерело номер 21 для тих, у кого проблеми з нирками і сечовивідними шляхами. Й, звичайно ж, тутешня вода, як і в усіх бюветах Східниці, кишить мікроелементами й іонами срібла!