Із неба полиє,
Розтопиться лід;
Дощами накриє,
І знову на Схід...
Повіє північний,
А нас огорта
Сердець трепет вічний
І віра Свята.
Долоня тримає
Вогонь. Та такий,
Який не згорає –
Гарячий. Тривкий…
Опуститься вечір…
І нишком, в садку
Обійме за плечі
Спокійну таку…
Живучу і тиху,
Неспинну, стрімку –
Спрацьовану музу
В вечірнім садку…
Зіграє в мовчанку
З люстерком кривим.
Угору до ранку
Клубочився дим…
Згортається
мовчки,
А поміж
ребер
Лунає, палає…
Й не згасне тепер.
І муз не прогнати
Ні вітром, ні тим
Вогнем біля хати,
Що звився у дим…
Подмухає вітер
На скривджений лід,
Злітавши на Захід…
І знову на Схід…
24.07.2022 р.
Наталія Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар