Ідеологемі смерті за Україну можна протиставити лише
життя. Для України.
Крок і за кроком,
Слівце за слівцем…
А літо радіє
Легким вітерцем!
Слова мають крила –
над містом летять;
Мов листя на вітрі
Собі шелестять…
Й брудні як болото
Стоять у ставі,
І числі як злото,
І вічноживі…
Буває нелегко,
Коли шелестить,
Одне від другого
Отак відрізнить.
І слухають вуха,
Й зіниці пасуть,
Одначе не чують
У чому тут суть.
І очі не вірять,
Бо чуємо те,
Що серце бажає –
Гаряче й пусте…
А десь заховалось
Те слово, що вмить
Лікує те серце,
Що ревно болить.
А розум регоче
У вухо німе,
І правда шепоче:
«Життя в нас одне…»
Бо мертва бджола
Більше меду не дасть.
Стрілою у серце
Вражає напасть…
А слово за слово
Лунає й луна…
Його не зупинить
І правди стіна…
Спалахує вогник,
Вони шелестять;
Птахи білокрилі
Летять і летять…
І, може, на крильці
Вони принесуть
Ту правду, в якій
Заховалася суть…
Із нею зіткнутись
Лицем до лиця:
Що жити повинні
Гарячі серця!..
19.07.2022 р.
Наталія Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар