Пророцтво вітру

 

Украй важливо –

Аж пече…

Не кам’яніє, не тече,

Не припікає, не горить…

То вітер віє, то димить…

Чорніє, блідне

Нагора,

Мов з’ява, спалах  –

Як мара…

Як дощ по шибці

Виграє,

А мрія дією стає!

І диво-дивне навкруги

Із кольорової дуги,

Якій веселка є ім’я…

Он равликів

Повзе сім’я…

Кругом лани,

А ще  –  сади…

Ті мовлять: «Ближче підійди!»

Тут духи лісу

Ждуть когось;

Це звідси місто

Повелось…

Тут вітер-шибеник узяв

Й листки з дерев

Понадривав…

Але важливо –

Це не тут.

Хай, нетерплячі, далі ждуть…

Бо думка дією стає,

Бо дощ без грому

Програє…

Не кам’яніє, не тече,

Не припікає, не пече,

А просто лине

Нагора,

Як річка буйна,

Як гора –

Могутня і лісиста!

Край…

Гей, вітре,

Полум’ям зіграй!

Нехай прилине звідусіль

Та й спопелить

Червиву міль,

Яка літає по хатах…

Озвавсь вітрисько:

«Буде так…»

07.06.2022 р.

Наталія Михайлів