Вже час рахувати зорі

 

Вже час рахувати зорі –

То ніч осяйна прийшла.

Заки у темряви морі

Покоїться синя імла.

Звідкільсь  лунають злі закиди –

Всіх криє всесвітня пітьма.

Не було ніколи сил плакати,

А зараз… Тим паче: нема!

Зривається вітер і свище.

Мов ковдра лягає пітьма.

Підступно скрипить на горищі –

То сил в когось більше нема!

І як же важливо знати:

Усе, що потрібно в нас є!

Ту силу не треба шукати –

Бо Бог її сам нам дає!

А влада небесна прощає…

Які ж перед нею малі!

Та й мало хто силу ту має,

Щоб рай знайти тут, на Землі.

А зорі про теє все знають…

Що  правда в підвалі  сидить;

І тихо до рання дрімають,

А нижче туман сизий спить…

Осінній дощ землю напоїть…

Дві зірки. Лицем до лиця.

Послухаймо час, що все гоїть

Й як б’ються наші серця…

 

                                                                                           12.11.2023  р.

Наталія Михайлів