Шепоче травень пісню літню

 

Шепоче травень пісню літню.

Барвінок стелиться в садку.

Мовчить конвалія і квітне,

Задумавшись собі в тіньку…

Що все минуло і  пропало,

А равлика вода несе;

Що теплої весни замало,

А двері замкнені. І все.

Що замість холоду – проміння,

Зігріє золотом вуста;

Краси загублене насіння

Розкішним садом пророста.

Замість дверей – велика брама,

Через яку добро везла;

І кольорів яскрава гама,

Навік зачинена від зла.

          Шепоче травень пісню літню,

Поміж дерев на зустріч йде;

Полиє дощиком привітно,

А червень тихо в лісі жде…

Шепоче до світил небесних,

І до примар позаземних,

До янголів враз безтілесних,

І до людей – ні в тих, ні в сих…

          Про те, що є. І про минуле,

Що кралося в травневі  дні.

Нагадує, щоб не забули:

«Простіть. Але забути – ні…».

                                                                                                                                    

30.05.2023  р.

                                                                                                                                                                                                                                                Наталія Михайлів