Далеко
йти,
Дістатись
треба.
На
п'ятім колі
Сьоме
Небо.
На
рівнім дні
Намул
глибокий,
Пірнання
вглиб,
Низькі
підскоки...
В
Різдвяний вечір
Гул
нерівний,
Повільний
танець,
Ритм
чарівний.
Асфальт
намокнув,
Не
співає,
Ялиця
з лісом
розмовляє.
Далеко
йти...
Але
нічого —
Лиш
починається
Дорога.
Чи
хочеться, чи ні,
а
треба,
До
Сьомого
ще
трішки Неба.
Бігом,
швиденько,
По
асфальті...
З
косою смерть
на
першій шпальті.
А
голуб миє
Сіре
пір'я,
Злетівши
на
низьке
узгір'я.
На
глибині
намулу
досить;
Рука
несхитно
Нечисть
косить.
Коса
нагострена,
А
в смерті,
Як
в нескінченній
круговерті,
Як
у бездоннім
Воднім
вирі —
Важкім,
тягучім,
Наче
гирі...
Розбещена
земля
згубила
Пухнасті
піднебесні
Крила;
Мільярди
в смерть,
Вогонь
палає,
А
круговерть
Щодня
чекає...
Різдвяна
коляда...
Й
сорока
На
гілці позира
З-під
ока...
11.01.2022 р.
Наталія
Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар