Жовтень у місті Лева

 

Жовтневий ранок і екран...

Іржавий дах, міські собаки;

Далекі кадри, крупний план;

І висхлі паркові гілляки.

В нім сірі постаті бредуть;

Загрозливо скриплять дерева;

Брехня, як сіра вбивча ртуть —

Розсипалась, куди не треба.

Жовтневий ранок, знов екран...

І синя мовчазна бруківка.

Левиця ходить тут і там —

Мов хтива, але горда дівка...

Солодка кава зігріва,

Промінчий теплий, інша казка...

Тривожна марилась імла,

Стареча лють, дитяча маска.

Зоря, що світові мала,

І світу цілого їй мало!

Бігом зліталися слова,

Розсипались... І їх не стало.

Щоб на світанку знов зійтись,

І вкупі танцювати танго

Ще й мовити: дива збулись!

А на столі... Сироп із манго...

Вже вогники ввімкнула ніч,

І помандрує світ за очі;

Із ранком новим пліч-о-пліч

Крокують жовтня тихі ночі.

Небесне сяйво... І земна,

Просушена за день бруківка;

Колючий кактус з-за вікна

Й забута, вицвіла дахівка...

В тій  ночі ходять лихо й сміх,

І янгол, і зла королева,

Цинічна хіть і смертний гріх,

Нічні примари в місті Лева...

Ржаві дахівки як містки —

А на екрані все як в казці —

Ведуть безумців навтіки,

А реаліст в лукавій масці.

Жовтневий ранку, зупинись!

І не міси усіх як в тісті!

Самотній лев... І його хвіст.

В безмовнім древнім своїм місті.

Де сірі постаті бредуть,

Приліг туман, немов із вати.

Брехні стіна, підступна ртуть...

Коли ж би всіх вас розпізнати...

 

                                                                                                                                  19.10.2022 р.

                                                                                                                                  Наталія Михайлів