Зима — найкращий час зайнятися собою!

"Я — пас!”, — безапеляційно заявляю Каті, котра тримає рюкзак з  гумовою шапкою, рушником, купальником і косметичкою. Після заняття з аквааеробіки подруга неодмінно ще заходить  до сауни,  потім — в душ, де скрабує обличчя, тіло і шкіру голови. Кращого ритуалу краси, на її думку, немає. Проте одними тренуваннями не обійтися, треба балансувати раціон.

“Зараз — жодних дієт!”  — зимовий девіз Каті, що набирає по кілограму за кожен холодний місяць. Дівчина заспокоює себе тим, що під светром і штанамиoversize їх не видно.  А ще активним відвідуванням фітнес-центру. У понеділок побувала на TRX, в середу — на йозі, а сьогодні кличе мене на аквааеробіку. В затишному інтернет-кафе я консервативно гортаю сторінки вересневого українського L'OFFICIEL, де Хайді Клум хвалиться, що їй “завжди вистачало сили робити так, як вона вважала правильним”. “От і все! — Схоплюється подруга.  — Йдем!”

У Львові ліпить сніг. Ми прямуємо проспектом Шевченка, й, ховаючись у білосніжну шубу, Катя хутко накидає на голову каптан, скаржачись, як важко тримати форму в холод. Я подумки погоджуюсь: білків, жирів та вуглеводів зараз потрібно більше. А Каті кажу інше: на носі свято Миколая, час  готувати подарунки.

Пробирає... Я накидаю на себе рушник, а подруга, спробувавши ногою ніжно-голубу воду, сахається назад. Лунає ритмічна музика, влітає тренер Настя й рішучим свистком наказує всім заходити в прохолодний басейн, з якого тхне хлором. Тут я вперше і востаннє!

Хоча міркування цілительки В. Петренко  суттєво “розходяться з уявленнями традиційної медицини”, за десять хвилин активних рухів помічаю: справді, холод подіяв на нас, ніби чарівна паличка. “Нирки працюють на холоді, треба привчати себе до подолання холоду” [1, с. 74]. Трудитися над пресом в басейні — це бачити, як його обтікає вода — союзник омріяної фігури і гарного настрою. Підіймає тебе, тримає на собі, чи навпаки: ти опановуєш її, керуючи тим, що можеш контролювати. Своїм тілом. Зрештою, Катя — риби, я — скорпіон. Знаків водної стихії вона ж і притягує.

Ми відриваємося від дна і, взявши “штанги”, котрі не тонуть, вирушаємо на глибину. Трюки на поверхні води дають невагомість, я вже не відчуваю ні пресу, ні ніг, ні м'язового дискомфорту. Тільки власну ауру, що зміцнюється з кожним рухом, й тепло, яким пашить тіло. Ознаки, що вказують на набір енергії виникають поетапто в процесі тренувань, — пише І.Паньков. На початку відчувається певний рух в організмі, котрий оформлюється в різноманітні вібрації, тіло починає теплішати зсередини... [2, c.53]

Бадьоре, на суші воно відмовляється вкриватися рушником — холоду як не було. Подібні навантаження, поза тим, змушують організм продукувати гормони радості —  взуваючись, Катя сяє. За затемненими дверима сауни подруга наносить спеціальну косметику, а душ тим часом змиває з мене хлоровану воду. Як добре, коли є люди, котрі пробуджують в нас сили діяти правильно!

Крім холоду, позитивно впливають ще голод і рух. Та апетит, що розігрався, не залишає вибору. Обличчя Каті м'яко блищить від гідрофільної олійки Vichy. Присьорбуючи морквяно-яблучний фреш у ресторанчику цього ж спа-центру, міркуємо, як не зіпсувати ефект від від сорокахвилинної процедури некоректною вечерею. “Взимку не відмовляю собі ні в мандаринці, ні в стейкові!” — Каже Катерина. На годиннику вже дев'ята вечора! Що ж обрати? Мені до смаку китайська перша страва, але в меню, котре тримаю в руках, її нема. Зупиняємо вибір на супі з цвітної капусти з мідіями і фреш-салаті з селери та ківі.

Цілителька має рацію: в холодному басейні всі органи тіла і мозок  працюють на повну! Як я не помічала раніше: зима — найкращий період зайнятися собою!? Стає зрозуміло, чому в теплих країнах шалено популярні кріосауни — оснащення, зовні схожі на солярії. Тільки з мінусовою температурою. Холод...

То чи виправдані нарікання на зиму, мовляв, вона змушує вживати більше їжі, сковує рухи? Саме тепер море суперфудів: мандарини та ківі, гарбуз, капуста, часник, селера, обліпиха... Поки нам подають з неї чай, Катя виголошує: якби не спорт,  зайвих кіло у неї було б куди більше.

Вдихаючи ніжно-цитрусовий аромат шматочків апельсину, що плавають в гарячій склянці, знову звертаю увагу подруги на силу продуманого раціону і ділюся рецептом дерунів із цукіні. “Де тепер взяти цукіні?” Все просто: у пошуках органічних продуктів я беру все, що знаходжу. А потім підшукую варіанти рецептів. Цього разу, поруч із гарбузом і ріпою, натрапила на кабачки.  Готові ароматні оладки я намазую соусом з зелені й сиру власного приготування. Будь-ласка...

Деруни з кабачків із сирним соусом

На дві персони: 1 невеликий кабачок або цукіні натерти на великій терці, додати  2 яйця і 1,5 стол. Ложки муки, натиснути один часник, посолити. Засмажити. Соус: жменю домашнього сиру, зелені (кропу, петрушки) збити ручним блендером, додавши чайну ложку нежирної сметани, води і втиснувши декілька зубчиків часнику. Трохи посолити.

Катя погоджується: слід поспішити з подарунками рідним на Миколая, а ще —  з презентами під подушку для... себе-єдиної.  Про кушн Ives Saint Laurentдівчина дізналася ще два роки тому, але придбає собі тільки тепер. Хоча  й визнає: конструктивна енергія, вироблена в фізичних і духовних вправах, наділяє більшою впевненістю, ніж вся косметика разом узята: “Навіть до найкрутішого крему шкіра за тиждень-другий звикає і більше на нього не реагує, а  сильний дух з тобою завжди.” Над цим і працюємо.

Нарешті! Кухар постарався: салат не прісний, прикрасили його кінзою та кропом, заправили —  соусом з лимонного соку, правдивої оливкової олії, солі  і меду. Селера та ківі — неймовірне поєднання! Ще більше подивував крем-суп з цвітної капусти з мідіями. Крім них, сюди додали свіжі томати-чері й цибулю. Легко, ситно, вітамінно і неймовірно смачно!

 Вечір тієї п'ятниці став особливим. По-перше, скуштовані  страви я згодом намагалася відтворити вдома. Вийшло смачно. По-друге, холод басейну, рішучі свистки тренера Насті і  Катина переконливість надихнули на засвоєння забутих істин. Обожнюю зиму!

Салат з селери ті ківі

Натерти по одному: селеру, моркву, яблуко. Порізати  ківі. Заправити соусом, до котрого в рівних пропорціях змішати оливкову олію та сік лимона  й додати чайну ложку меду, щіпку солі. Посипати грецькими горіхами.

Легко, ситно, вітамінно і смачно!

Крем-суп з цвітної капусти з мідіями

На дві персони: 1 кг цвітної капусти розділити на невеликі шматки, зварити, заливши невеликою кількістю води, наприкінці натиснути 2-3 зубчики часнику і посолити. Поки варитиметься капуста, 6-7 заморожених мідій пасерувати на малому вогні (солити не обов'язково). Капусту, не зливаючи воду, збити ручним блендером. Має вийти рідке пюре. Вилити крем-суп на тарілку, зверху викласти мідії, порізати томати-чері, кільцями фіолетову цибулю.

Використані джерела:

1. Петренко В., Дерюгин Е. Правильное питание здоровых людей/В.Петренко, Е. Дерюгин. — 8-е изд. — М.: Свет, 2017. - 224 с.

2. Паньков И.Как побеждать без ботьбы. Практическое пособие по философии успеха/И.Паньков. —Днепропетровск: Изд-во «Монолит», 2004. — 544 с.

P.S.: Прийнявши вранці наступного дня контрастний душ, я кинулася на пошуки якісного глибокого басейну з іонізованою водою. І неодмінно прохолодною.

15.12.2018 р.

Наталія Михайлів

Луцький замок (ВІДЕОВЕРСІЯ)

Цього разу - коротенька відеоверсія мандрівки до замку Любарта в Луцьку

Directed by Natalya Mykhayliv

7/12/2018

Квартира у Львові чи острів на Карибах? – Деякі питання інвестування у львівську нерухомість

АНАЛІТИКА

Чимало моїх знайомих володіють декількома квартирами у Львові. Щось приватизували з нажитого за радянських часів, щось отримали в спадок, решту купили у дев'яності, коли одно-двокімнатне львівське житло ще коштувало десять тисяч доларів.

Сьогодні інвестування в українську нерухомість потребує зваженості — далеко не вся територія країни відповість інвестору взаємністю. Виправдати себе в змозі київські, львівські, волинські, карпатські земельна ділянка, маєток, квартира. У Львові за них доведеться викласти кругленьку суму — романтик з великої літери, місто не позбавлене прагматизму. Турист — ось чинник. Кмітливого бізнесмена харизма древньої архітектури давно надихнула на створення фінансового плану. Практично всі житлові приміщення центральної частини серця Галичини здають в оренду: на тривалий термін, добу чи навіть кілька годин. 

І поки сингапурський “Портфоліо” радить інвестувати  в приватний острів, віллу на острові-бутіку, резиденцію в Сіднеї та замок у Франції, мої друзі, львів'яни, обмірковують купівлю ще однієї квартири у Львові — під здачу. І щось підказує: вибір цієї пари не зупиниться на халупці  останнього поверху панельного будинку в одному з віддалених районів. Ключовою вимогою до інвестиційного об'єкта була і залишається якість. Непристойно високі ціни на житло в австрійських люксах елітних місцевостей межують з оголошеннями щодо продажу  помешкань із “входом по балкону в кухню”, —  власне, ними буквально закидали газету.

 Інвестування в українську нерухомість

         потребує зваженості —

         далеко не вся територія країни

         відповість інвестору взаємністю

Ці  архітектурні рішення — винахід радянської влади. За австрійського панства балконами ходила челядь, вельможам ж належав центральний вхід. Новий колонізатор розпорядився інакше, розділивши розкішні палаци на численні квартири, котрі пороздавали партійцям. Ще одна закономірність: в ціні середні поверхи і не кутові оселі – їх пропозицій найменше. Й хоч за житло площею тридцять п'ять квадратних метрів, на останньому поверсі, з таким-собі “чорним входом” просять як мінімум тридцять вісім тисяч доларів,  моральна і матеріальна їх застарілість вкупі з покупцем, що не бажає заходити додому балконом, ставлять на місце гарячий апетит продавця — вторинний ринок терпить поразку.

Зате процвітає первинний. Будинки в стилі сіті мов зі світлини журналу про дизайн,  вельможа класика чи невибагливий модерн — врешті, у новизни  свої переваги: від суто технічних та естетичних до метафізичних. Квартира “з нуля”  — те та, яка змінила безліч власників. Нічого дивуватися з того, що частину помешкань забудовники реалізують  задовго до здачі будинку в експлуатацію. Ба більше, останніми роками намітилася тенденція: покупці прагнуть стати власниками майнових прав на нерухоме майно, котре постане в майбутньому — аби уникнути неминучої сплати податків у разі оформлення права власності. Невигідно виготовляти свідоцтво на нього і забудовнику. Як би там не було, будинки у Львові ростуть, наче гриби після дощу, а місто Лева запалюють вогники нових осель. 

Купівля житла в новобудові не позбавлена своїх “підводних каменів”. Так, у щойно збудованій багатоповерхівці продаються десятки квартир — чому? Різне трапляється, будинок великий, з тих чи інших причин люди могли передумати вселятись у придбане житло. Не можу не згадати  досвід моєї подруги Василини, котрій я допомагала переїжджати у орендоване помешкання менш ніж за півроку після купівлі однокімнатного на сьомому поверсі. Будинку, що наче з картинки. Ніби вчора: гарячий липень, Вася, її мама і я прямуємо до салону  штор, аби обрати, як і хотіла молода господиня, “тяжкі і стильні”. Обрали. Та тільки “вдарив” холод, за кружками чаю з лимоном уже розгублено спостерігали, як тією тяжкою шторою вітер, що мав би залишитися за зачиненим вікном, гойдав неначе пір'їнкою. І дивувалися, підходячи до кожного з тих вікон, “новим технологіям будівництва”. Вася картала себе: як можна було так вляпатися? А я її заспокоювала: все-таки ми — юристи, а не архітектори. Терпінню подруги прийшов кінець, коли її протягнуло прямісінько у власній квартирі.  

Хоч стінам австрійських та

польських будинків по сто-двісті років,

їх не лякає ні час, ні трамвайна вібрація

“За австрійців цегла була інша, — розповідав мені потім знайомий інженер-будівельник, — втримувала тепло, давала добру шумоізоляцію”. Більшість львівських будинків історичної частини міста і ближнього центру будували щонайменше у півтори цегли,  товщина стін декотрих перевищує один метр. Велетенські вікна, чотириметрові стелі, планування, що може зрівнятися з розплануванням палаців —  таїть Львів  просторі помешкання гордого панства, що населяло довоєнне місто. І хоч сьогодні тим стінам по сто-двісті років, їх не лякає ні час, ні трамвайна вібрація. Чимало з них мають статус пам'яток архітектури, зазнали реставрації. Їх жителі об'єднуються, аби надати ідеального вигляду під'їзду, фасаду, здолати, врешті-решт, моральний і матеріальний знос. Бо усвідомлюють вартість австрійського і польського будівництва. І знають ціну неодноденному комфорту.

Ціна однокімнатної квартири з ремонтом у якісній новобудові  – близько $100 000

“Тепер вікна ставлять на піну”, — Пояснював далі той інженер-будівельник, загадково посміхаючись. —  Колись такого не було. Добре, коли її використовують у міру.  Буває, що зловживають, а це неприпустимо. Піна ж — не зовнішній матеріал!” На щастя, частина забудовників  дає собі звіт у складності відновлення репутаційних втрат — у Львові можна знайти пристойні новобудови з гарним ремонтом і навіть новими меблями та побутовою технікою всередині. Ціна за таку однокімнатну квартиру стартує від ста тисяч доларів... 

А Вася таки продала те горе-житло, хоча й не відразу. Знайомі ж надалі перебувають в активному пошуку надійного інвестиційного об'єкта: житлового приміщення в будинку із цегли в ближньому центрі, на другому-третьому поверсі, в старому фонді, з парадним входом, правильним плануванням, вікнами на вулицю — не у стіну сусіднього будинку. Бажано з двофункційним котлом і підігрівом підлоги, новою сантехнікою. А ще невеликої: одно-двокімнатної. Пара усе прорахувала: більша себе не окупить.

Житло в австрійських і в польських люксах елітних районів Львова не втрачає своїх високих позицій

Захмарні ціни приземлюють, проте не зупиняють. Як і місто, що їх зростило, мої знайомі — романтики з прагматичною жилкою.  Заглядаються й на п’ятикімнатнуквартиру на бічній вулиці проспекту Шевченка з виглядом на Високий замок. Це вже на перспективу – у пари ростуть діти.  Ціна їх омріяного житла, до слова, – триста тисяч доларів. Точнісінько як острова в Карибському морі. А що обрали б ви?

Наталія Михайлів

5.12.2018 р.