Людина, що має самоповагу, не дозволить нікому зазіхнути на її душевний спокій й не посягне на чужий, не принизить конкурента, не допустить кривди в своїй сім’ї. Левову частку непорозумінь зі світом складає відсутність злагоди з собою, а найдієвіший механізм психологічного захисту всіх часів по-народному звучав би: «Не кажи мені, що робити і я не скажу тобі, куди іти!» Постав себе і свою ціль у центрі Всесвіту, прямуй напролом, ігноруй застереження й негайно присікай спроби тебе «приземлити». Поширено. Дієво. Працює.
Та досягнути мети часом треба, не плюнувши в криницю, з котрої, можливо, й ніколи не доведеться напитися. Замість загострення стосунків життя вимагає їх «заокруглення», та ви й самі відчуваєте, що ця позиція сильніша. Стратегічна мета, що постає за протискування в ці вузькі двері – виключення страху перед власною цензурою. Усе-таки, кофлікти з іншими – річ вторинна, коли твої дії точно відповідають цілям, а ті обрано вірно. Для врівноваження власної претензійності з тією, що висуває зовнішній світ, окрім узгодження дій і мети пропоную поставити ще одне завдання. Ним у наш час практично ніхто не переймається, а дарма – вертатися все до тієї ж криниці доводиться багатьом. Рівно і впевнено дивитися в будь-яку пару очей, не маючи перед ними боргів, нинішніх і вчорашніх, духовних чи матеріальних – завдання не з легких! Однак, поєднання власних інтересів з повагою до решти і є, як на мене, золотою серединою, доступною лише людям гармонії. Коли викладаєшся на повну, досягаєш мрії, на зачепивши жодної душі (чорну заздрість не враховуємо, на неї в нас впливу нема), внутрішній конфлікт втрачає шанси. До слова, на цьому шляху таки випірнуть зовнішні, бо неефективність людині пробачають легше і швидше, ніж наполегливість, кмітливість, і вміння подати себе.
«Якщо хтось свариться, злиться на вас чи ображається – задавіть його своїм позитивом!» – пише В. Гіберт. Конфлікт й направду не вирішується на тому рівні, на якому виник. Часом потрібно піднятися вище, аби узріти всю його мінливість. Сьогодні гостромодно послуговуватись прийомами, що йдуть від універсальних цінностей. Автори бестселера «Результативний конфлікт» П.Коулман та Р. Фергюсон радять керівникам застосовувати прагматичну доброзичливість – один з найпрогресивніших нині способів вирішення робочих конфліктів.
Зіткнення інтересів трапляються в середовищах міністрів і доярок, cлужбовців і безпритульних. Єдина закономірність – чим інтелігентніші люди, тим витонченіше вони конфліктують. А на соціальному дні високої думки не існує навіть про дійсно успішних, бо там знецінене все. Хоча порада персональних коучів працювати виключно з подібними до себе не нова, та свіжості не втрачає. Бажаю коректного вибору!
Власне конфлікт має сенс тільки тоді, коли дозволяє вийти на новий рівень. А той, що затягнувся і потребує все нових сил, розв’яжеться тільки після прощання з непотрібними стосунками. Хто вміє любити і знає цьому ціну – прийме вас будь-яким чи будь-якою: з гарною чи поганою зачіскою, сумним чи веселим, оптимістичним й химерним, ввечері і зранку…
Цілком уникнути внутрішніх суперечностей не можна: ми помиляємося з вибором, кидаємо в «Інстаграм» приводи для розмов… Ми живі, ми дихаємо, відчуваємо, горить наша іскра! Та перший крок зробити усе одно вартує. Це визнати внутрішню незгоду, й, найважливіше: відмовитись плодити її надалі. Переконана: творець прагне бачити власне творіння щасливим, а не занедбаним, квітучим, а не зів’ялим. Розв’язка – у кожному з нас. Встоять ті, хто повернули обличчя до універсальних канонів, лишившись собою.
«Просто роби зараз все, що ти можеш» – Сказала мені нещодавно подруга. Й вона мала рацію. Еталон той же: викладатись на повну, йти за мрією, не осквернивши жодної криниці…
Всі Люди Іскри, які слухають власне серце, ви не самі – я завжди поряд!
Люблю!
03.10.2018 р.
Наталія Михайлів
Немає коментарів:
Дописати коментар