Приїхавши по обіді в Яремче, заселяюсь у першому-ліпшому готелі, про що пожалкую того ж вечора, знайшовши той, де прокидаєшся і засинаєш під шум водоспаду. Самостійно оглянувши чисту кімнату з душем-шарко, без вагань зупиняюсь на її скромній охайності. Знаходжу і молоду жінку-адміністратора, робоче кредо котрої — довіра до гостя. Гуцульська простота і гостинність, з котрою зустріла мене карпатська земля, стануть надійними супутниками на весь час, проведений тут.
Чому Яремче?
Яремче входить у топ курортних міст України. Літній туражіотаж довкола гірського містечка пов'язаний з його цілющістю. Взимку ж лижники, у тому числі і з закордону, злітаються сюди, як мухи на мед, під носом — гори на будь-який смак, від екстремальних до створених природою спеціально для “чайників”.
Перша карпатська фішка — повітря, котрого не знайдете більше ніде в Україні! Ліси виділяють немислиму кількість кисню. Це вловлюєш відразу по прибутті. Батьки дітей з легеневими проблемами не шкодують можливостей на оздоровлення чад в тутешніх санаторіях. Друга родзинка — джерела кришталевої води, на котрі багата гуцульщина. В Яремче й довкола налічують сотні потічків, в тутешніх оздоровчих центрах лікують мінеральними водами.
Місто-пейзаж — також про Яремче. Куди не помандруєте вузенькими вуличками, відкриються мальовничі картини, десь дзвенить, а десь нестримно бушує річка Прут. Видовищності додає залізничний міст, що проходить над нею. Місцеві й туристи безпечно крокують бетонними плитами, з висоти споглядаючи за прудкою течією, що обтікає каміння.
Якщо Львів – місто-легенда, то Яремче – місто-пейзаж
Цей міст і залізничну колію на ньому збудували австрійці у ХVIII столітті
Яремче не стільки споглядає гори, скільки активно з ними взаємодіє. Крім якісного повітря, цілющих вод і мальовничої природи, містечко, в котрому колись оздоровлювалися заможні австрійці, сьогодні славиться тим, що є відправною точкою безлічі гірських походів, екскурсій.
Зелений тренд
Туризм на лоні природи — не лише данина моді, а крок в унісон із собою. Плекання внутрішньої і зовнішньої краси через любов до гір і чистої води — правильний модний тренд! Пропоную йти в ногу. Яремче оточене лісистими вершинами, в походи звідси відбувають групи дорослих, дітей і підлітків, тривають набори груп. І не дарма — могутні вершини, гірські озера льодовикового періоду, далекі водоспади і полонини чекають на тих, хто прагне свіжості сприйняття незалежно від віку. Одного дня достатньо щоб дійти і повернутись зі скель Довбуша, де, кажуть, ще чекає своїх відкривачів золото опришків. До речі, це — один з найлегших, найкоротших і найдоступніших походів. Олекса Довбуш — легенда Карпат, котрий боровся проти експлуатації селян.
До вечора повернетеся й з гори Маковиці, безлісої вершини, вкрай популярної серед гірських мандрівників. Нарешті, за один день встигнете підкорити Говерлу, з'їздивши звідси до бази Заросляк. Саме від неї стартує похід на найвищу українську гору, до підніжжя котрої з Яремче — 45-60 хв. автомобілем. Похід в одну сторону займе три години, плюс година-дві на вершині.
Третього дня в Яремче я не могла відвести очей від видовища: поруч із парком-музеєм “Вольєрне господарство” зо три десятки квадроциклів вирушали в мандрівку до одного з карпатських водоспадів. Процесом керував досвідчений гід-інструктор: триматися гурту й однакової швидкості, жодних відхилень чи самовільних зупинок. Водіння цим засобом — щось середнє між мотоциклом й автомобілем, тож, взявши їх напрокат, водії не розгубилися. Й поїхали підкорювати гори! Позаду хлопців й дорослих чоловіків — дівчина або дружина і діти. Правила безпеки зобов'язують до захисного шолому, та дехто його ігнорує.
Набрид залізний кінь? Проїхатись можна і на гривастому!
Окрім гірських вершин й стрімких водоспадів на вас чекають полонини — високогірні пасовища. Як і гори, кожна з полонин має назву. Здолавши частину шляху автобусом, одноденний похід можна здійснити на Явірник через полонину Вовчу, пішки дістатись на мальовничу полонину-сінокіс Явір (через Жонку і Багровець), Туршукувату або здійснити прогулянковий маршрут на Чорногорицю. Досвідчені знавці гірських стежок до ваших послуг! З собою треба мати карту, запас їжі й води, аптечку, сірники і сухий спирт. З маршрутів з ночівлею в горах — з Яремчого до Делятина через полонину Явір, хребет Явірник, перевал Пересліп, гори Синячку і Кливу, полонину Стайки, гору Пірс-Дору до залізничної станції Делятин.
І навіть якщо ви не прихильник походів й екскурсій, яремчанські гуцули вже потурбувалися про ваш незабутній час. Вуликотерапія (сон на вуликах), риболовля, трофеї котрої — форель, мальовничі пейзажі й музей “Карпати в мініатюрі”, де в зменшеному вигляді відтворено 18 цікавинок Яремча й околиць: від стрімкого водоспаду “Пробій” до пам'ятника польській королеві Ядвізі й обсерваторії на горі Піп-Іван. Або активізуйте усі ваші органи й системи через точки на стопі, пройшовшись екологічним босоногим маршрутом “Ведмежа стежка”.
Юні туристи оживуть у парку-музеї “Вольєрне господарство”, в котрому оленям, різноманітним диким та свійським птахам створені “п'ятизіркові” умови. Й хоч годувати диких кабанів з руки ризиковано, темноволосі чотирилапі так тепло зустрічають відвідувачів дружніми помахами закручених хвостиків, неперебірливо випрошуючи хоч шматок печива, хоч листочок салату, що ті відповідають посмішкою. І діляться.
Яремче сьогодні і вчора
Місту близько трьох сотень років, назване воно в честь свого першого жителя Яреми Годованця. В архітектурі — австрійські мотиви, адже ці землі перебували у складі Австро-Угорщини.
Гуцульщина — самодостатній край. Здавна тут було все для життя: земля дає урожай, ліс — ягоди, гриби, пальне (дровами тут палять по нинішній день!), овечки — вовну, молоко, сир. Сьогодні торговельні ятки наповнені карпатським делікатесом, як і медом, лісовими горіхами, травами, різноманітними настоянками. “Беріть, це з такої польонини що ну!”, — каже привітна гуцулка, продаючи мені літру чорниць.
Центральна частина міста
Стараннями австро-угорців в Яремче з'явилася ця колія, що з'єднує курортне містечко з українською столицею
Шлях до Прута. На мості над річкою саме проїжджає поїзд…
Місцеві не натішаться туристом, як влітку, так і зимою. Багато з них живуть з прокату лиж, ресторанного, туристичного, торговельного бізнесу. А снігу чекають із більшим нетерпінням, ніж малюки, що мріють про санчата — знову ж таки, з порожнім гаманцем гість не приїде, чим вправно користується підприємливий гуцул. Назва етнічної групи, що населяє карпатський регіон, до слова, походить від румунського “hotul” і означає мужню, здорову людину. Гори передають людині силу — серед їх жителів найбільше цілителів. Мольфаром може стати тільки характерник — людина чистих помислів і світлого розуму. Магія тут витає в повітрі...
У серці Яремча — наймолодша церква краю, котру проектували так, щоб вона вписалася в гуцульську архітектурну традицію й місцевий ландшафт.
Церква Різдва Святого Івана Хрестителя в Яремчі. Збудована в 2008 році.
Гуцули —сакрали. Вони шанують святе, дотримуються традицій
Гуцульщину символізує й її етнічне населення
Сувенірний ринок Яремча рясніє вишиванками, гуцульськими прикрасами, символічними подарунками
Писанкарство — гуцульський фетиш. Мандруючи центральною яремчанською вулицею, ви натрапите на велетенські розписані яйця.
Пастки Карпат
Ціни на фрукти, овочі, гриби, ягоди й місцеві сири в Яремче подекуди завищені. Для когось торгуватися — нижче гідності, якщо ж для вас ні, пробуйте збити невиправдані націнки.
Пастки, на котрі натрапляють туристи, пов'язані й з надмірною розслабленістю, адже візит до Карпат — передусім відпочинок. “Випита чарка спочатку підносить настрій, але потім знижує витривалість, координацію рухів і адекватність поведінки туриста”, — пише гуру гірських походів В. Собашко. Відомі випадки, коли через необережне поводження з тутешніми родзинками природи, вони стають людськими ворогами. Йдеться про урвища, зсуви каміння, зимові лавини, проте не лише. Сміливі селфі, екстрим-подорож у каное чи масу вражень від замилування подарує й примхлива
Родзинка Яремча
Водоспад Пробій. Над ним розташований готель, про який я казала спочатку. Вигляд і звук води, що рветься крізь уперті скелі, навіює спокій, натхнення. М'який мікроклімат тут досягається за рахунок гір, котрі обступають Яремче з усіх боків — місто перебуває у впадині й захищене від суворих вітрів як холодної, так і теплої пори року. Середня температури влітку — + 17 градусів, а взимку рідко падає нижче +6.
Проходжу вузеньким мостом. Поруч із водоспадом — молодь й батьки з дітьми, усі на піднесенні.
Це неймовірно! Від бурхливої стихії не відвести очей. Не хочеться повертатися в номер...
Курортний сезон триває, тож, якщо ви не були у туристичному серці Карпат, не гайте часу! Прокинувшись разом із вами рано-вранці, з густого туману виринатимуть гори. Невдовзі туман розвіється й місто оточать високі лісисті хребти. Тоді, вийшовши на скромний балкон чи простору терасу, сміливо вдихайте на повні груди, адже ви — у найекологічнішому українському регіоні!
Гірські річки зазвичай холодні, та тільки не ця. Влітку її вода прогрівається до +25.
Сутеніє… Увечері неодмінно завітайте до місцевого ресторанчика, аби спробувати лісові грибочки. Яку б страву з ними я не куштувала — суп, традиційний карпатський банош чи просто білі гриби в сметані, вони тут неймовірно смачні, натуральність ні з чим не сплутати!
Гайда в Карпати!
1. Хоч навіть у центрі Яремча повітря чисте, селитися краще в районі Вольєрного господарства — немає автомобільного гамору, тільки плюскіт Прута, неймовірні краєвиди й нові готелі з велетенськими мансардами.
2. З місцевими можна торгуватися — курортників прагнуть обдерти як липку!
3. В грибний сезон, кажуть, в лісі, що поруч, за 15 хвилин назбираєш відро грибів.
Доїзд і проживання
До Яремча їдуть зі Львова й Івано-Франківська, Києва, Рівного Хмельницького... Місто б'є рекорди популярності. Серед туристів лунає не лише українська, але й російська, румунська мови. Чимало людей дістаються сюди поїздом, проміжна зупинка котрого — в самому серці містечка. Автошлях сюди завантажений, проте добрий. В суботу на в'їзді в Яремче — черга з автомобілів. Багато з них прямують далі — у Буковель, Ворохту, Верховину, Рахів... Якщо є можливість, краще приїжджати у будні — і спокійніше, і траса вільна.
Хоча довкола Карпатських курортів — ажіотаж, з заселенням в Яремче і селах, що поряд, проблем нема. Тутешнє проживання — на будь-який смак і гаманець. Яремче всипане готелями, у найм здають квартири, будинки, кімнати. Можна заселитися в спа-готелі, де вас обернуть шоколадом і омолодять лазером. Останнім часом кристалізується тренд — проживання в звичайній хаті гуцулів не за плату, а за домовленістю з добрими людьми, яким і гість від серця зробить послугу — нарубає на зиму дров, назбирає грибів, споле город...
Лише приїхавши в Яремче замислююся, чим дихала в місті цілісінький рік! І відчуваю різницю.
20.08.2018 р.
Наталія Михайлів
Львів-Яремче-Львів
