Завіяло пудрою з неба

 

Розсипалась пудра цукрова,

Дрімає під нею земля,

Накривши за хатою дрова,

Дахівки, ліси і поля.

 

Рожевіло небо далеко,

До лісу привели сліди…

То дихають важко, то легко,

Тамуючи подих, сади.

 

Під снігом морозним зітхають,

І день наче  в ньому завмер,

Тихенько на сонце чекають,

Яке не зігріє тепер.

 

Завіяло пудрою з неба –

Запекло лютує зима,

Шепочучи: «Того не треба,

Чого в тебе зараз нема!»

 

Замерзла бетонна криниця

Під січня рясний снігопад;

Заснула, і потай їй сниться

Карпатський гірський водоспад.

 

І крига  товстезна зимова,

І літа тепленька вода,

Зелена  весняна обнова

Й вчорашня Різдва коляда…

 

                                            13.01.2024 р.

Наталія Михайлів