Вдома краще, вдома рай…
Вечір теплий, постривай!
Сонце ясне, не барись!
Мить прекрасна, зупинись!
Пронесуся над ліси,
Досягну душі краси,
Зійду знов над містом враз,
Де лихий вогонь погас…
Вдома добре, як в раю..
З Богом вранці я встаю.
З ангелом, що крила дав,
А його – Господь зіслав.
Перекрию вхід здаля:
Геть, чорното, звідсіля!
Лапи підлі забери,
Що не бачиш світ згори!
Боже, лиш не відвернись,
А рукою доторкнись.
Бо творіння я Твоє;
Була, буду, зараз є…
27.10.2021 р.
Наталія Михайлів
Немов літала на птахах
Й того не було мало;
Безмовне «Ні» лунало так,
І правильно лунало.
Безмовне
«Ні» - іди, живи,
Не
стій більш за спиною.
З
Небес, Землі, Води, Трави
Черпай,
та не зі мною.
І після того як летить
Усе, що відпустила,
Приходить день, приходить ніч,
Нова Любов і Крила.
І Я лечу як перший раз
А сяйво
світить всюди.
Не бреше тіло, ні душа:
Це тут.
І далі буде.
Одна ніколи не злетиш.
Птахам ж ходить негоже.
Розвіявсь сон… А ти ще спиш…
Спасибі Тобі, Боже!
Моргає
Янгол Мій мені,
А за спиною – крила.
Бо я сказала тобі «Ні!»
І правильно зробила.
Наталія Михайлів
03.08.2021 р.
Пахуча ніч цвіте
над сонним світом,
І запишався сад
ошатним цвітом;
До літа готувалось
боязке зайчатко,
Заквітчана весна
іде спочатку.
А потім літо – спекою, дощами – прилине
І пройде як мить над нами.
Замерехтять в воді
вогні казкові,
Забили у шибки
хрущі кавові.
Земне і наднебесне
по місцях розклалось
І вечір надійшов –
це знову сталось.
Весняний квакіт і хрущів дзизчання,
Вогню рудого іскри від займання;
І цвіт над ним від яблуні схилився,
Яким лиш вітер гратися навчився.
Поснули квіти,
пелюстки стуливши,
Заснуло сонце,
землю залишивши…
Весняний вечір
скорював красою,
Милуючись спокійною
водою.
А ніч пахуча знову накриває
І сонний світ собою обіймає.
Тобі видніше, Господи, бо вечір,
І місяць, ніч і світу люди –
Творіння то Твої. Так є і буде.
І Муза, що таїться
у куточку,
І зайчик, що скакав
у тім садочку,
І вітер, що здуває
попіл тлінний,
І відблиск місяця в
воді безцінний.
І сонця світло
вранішнє сьогодні,
І блудні ангели,
повставши із безодні…
І теплота… Глибока та
безкрайня…
Весна, яка не стала
рання.
І сяйво Боже у душі
Лисиці;
Вода джерельна у сільській
криниці…
А поки ніч весняна тліє над селом
Я гріюся її теплом…
22.05.2021
Наталія Михайлів
Я бачу дива:
Серед хмар білий сніг;
Весна є весна —
він розтав тільки ліг...
Я чую ліси,
Серед них — водограй;
Дорога пряма,
Де пісків білих край...
Верхівки в снігах
І ріки бірюза,
Кермо у руках
І вербова лоза.
Великдень Святий,
Грають дзвони вгорі,
І містика ночі,
Нічні ліхтарі...
І день знову зійде,
бо все промина.
Із Богом на Службі
Я є не сама.
Де казка у місті,
Де час промайнув,
Де вулиці тихі,
І вечір заснув...
А вранці все знову:
Життя — це кермо.
Бо колесо крутиться,
Ми — біжимо...
Чужі сльози тихі
Біжать по ріці.
Кермо свого раю
Тримаю в руці.
Чужа річка прісна,
А літа розмай
Веде до морів,
Де шумить водограй.
04.05.2021 р.
Наталія Михайлів
Дякую Тобі, Боже!
Сонце яскраве
З-за хмари зійде,
Пахне весною,
Що з вітром іде.
Пахне красою,
Що в серці кипить,
Пахне травою,
Що тихо шумить.
Гола земля,
де колись замело...
З дальніх країв
Поверталось тепло;
З дальніх вершин
Протікали сніги,
Весну здолати
Їм не до снаги!
В полі безкрайньому
Вітер шумів,
Той, що тепло заглушити
хотів.
Вітре порожній,
Затихни, затям:
Весну здолати
Тобі я не дам!
Зазеленіє
Трава де-не-де;
Пролісок білий
У лісі зійде.
Пишну одежу
Одягнуть ліси,
Що цілу зиму
Чекали Краси...
Білі букети,
А квіти живі,
Босими ніжками
В чистій траві;
Вільними крилами,
Серцем живим,
Божими силами
Весну любім!
