Бажаєте поплескатися в солоній морській водичці, лишивши заощадження цілими? І я бажала... Однак демо-відпочинок на популярному курорті обернувся розчаруванням. Чому?
1. На морі людей море
Не стурбованих витіком нафти за 70 км звідси, цінами, ковідом. Пісчаний пляж полонили сім'ї із немовлятами, хлопці з пивом, грайливі дівчата, древні панянки з бабетами на головах... Діти й дорослі на батутах, банан, який мчить по воді зі скаженою швидкістю, вереск, запах солі, йоду і риби... Далеко, посеред білої димки дрейфують човни, очікуючи входу у порт. Тридцять градусів тепла. Каламутна вода огортає натомлене спекою тіло, стопа опиняється на чомусь слизькому. Заходжу у воду по пояс. Зовсім поруч, то згортаючи, то розправляючи парасольку, діагонально пливе прозора істота розміром з диню. Біологи-радикали пишуть: якщо ми не з'їмо медуз, вони переживуть нас. Поряд з драглистою натужно борсається йоркширський тер'єр, поверхнею води рухається синя надувна куля.
Виходити на берег треба уважно, оминаючи аурелій й не втрапивши у водорості. “Вони вже не вжалять” — каже засмаглий чоловік розгубленій дружині, яка вдивляється в перших. Сонце на голубому небі, хвильки на синій воді, потемнілі тіла на золотому піску... Наймолодше у світі море продовжує ділитися мікроелементами із тисячами пляжників, хоча в самого
2. Значні проблеми з екосистемою, про що свідчать зарослі поруч із берегом й нашестя плавучих холодців.
Причина у масовому знищенні риб — природних фільтрів і санітарів. Кривлячись і мружачись під палючим сонцем, дворічний малюк намотує зелень на повненьку ручку, а його мама схоплюється: “Дань, он медуза, вважай!” Кривитися є чого: пляж мали би чистити. І від медуз, і від небажаної флори. Звісно, ні те, ні інше не применшує рекреаційної потужності морської води, проте утруднює доступ, створює небезпеку опіків, псує естетику. Глобальніше — ще двадцять років тому екологи попереджали: без термінових заходів замість Чорного моря невдовзі матимемо болото.
Не становившись (Чорному морю 7,5 тисяч років, що з погляду історії географії мізер) юна екосистема стикнулася з потужним викликом, ім'я якому — людина. Вилов анчоуса, який харчувався медузами, значна забрудненість води й нестача в ній кисню сприяють розмноженню слизьких живучих створінь.
Більшість з цих морепродуктів імпортовані. Мідії і креветки якщо в Чорному морі й лишилися, то є трофеєм турецьких браконьєрів. Масляна з Норвегії, лосось швидше за все вирощений штучно десь поблизу. А прісноводна рибка, яка вгорі — точно з тутешніх озер, яких в Одеській і Миколаївській областях безліч
Ще в 2004 році учені фіксували значний приріст дельфінів в Північно-Західній частині Чорного моря, поблизу острова Зміїний. Тепер же грайливих ссавців у морі зовсім не видно. Лишається сподіватися, що, опинившись без риби, вони не загинули, а мігрували у Середземномор'я.
3. Центральний громадський пляж Коблевого чистіший за платний
В порівнянні з “Мама пляжем” тут виявилося менше водоростей і тих же медуз. На пляжі з вільним доступом є небезкоштовні тверді лежаки, тоді як платні облаштовані м'якими. 
Дахівка безкоштовного пляжу
Дахівка (зліва) і кафе (справа) "Мама пляжу"
Приземляюся на круглу поверхню з червоними і білими пасмами. Засмагати на “Мама пляжі” приємно. Над головою доречно висить парасолька з написом синіми літерами. Вартість оренди великого лежака на трьох — 300 гривень за день. Одномісний стане вашим за 100. Порожніх нема. Накупавшись, хтось гризе кукурудзу, хтось смакує трубочкою з пряженим згущеним молоком і смаженим арахісом на дні. Шумить море. Судячи з почутих на пляжі говорів, більшість туристів з Південної та Східної України. Діти просять в батьків забрати медузу додому, пляжні продавці тягають сумки з кукурудзою, чебуреками і трубочками — класика морського відпочинку. Сезон у розпалі.
Пляж "Cocaine"
"Мама пляж"
А на протилежному березі — чисті узбережжя, прогресивний сервіс...
4. Цивілізованого житла економ-класу в Коблевому немає
І це не його проблема. А тих, кого влаштовують застарілі морально і матеріально турбази з ремонтом середини минулого століття. Молдовська зона — “фішка” курорту. Тут зупинитися найдешевше, до того ж, в ній сконцентроване нічне життя і всі розваги. Дерев'яні вікна і двері 1966 року випуску, коридори, яких ресепшинами назвати язик не повертається, санітарна побілка, дивани і стільці, на яких сиділи ще члени обкомів... Словом, у пошуку радянського раритету ви за адресою. Зате 600-700 гривень проти 1200 за більш-менш нормальний номер.
Зовні пристойний “Пікнік”— білий фасад, помаранчева вивіска, пластикові вікна — всередині втілює “совкову” лаконічність. Порожній як склеп вестибюль з обшарпаним диваном, вузькі металеві перила, прадавні меблі й гардини, лінолеум. Вранці у номері чутно як зачиняються сусідські двері і радісно дзюркоче вода в чужому душі (з кранів, до слова, у Коблевому вона тече солоною!). У порівнянні з тутешньою пропозицією житла Світязька Гряда вчинила нереальний прогрес!
5. Зате на розвагах у Коблевому не заощадиш
З гучномовця на пляжі лунає пропозиція згенерувати адреналін у аквапарку серед відкритого моря, над головою поволі рухається колесо огляду — Коблівські розваги знайдуть вас самі. Два аквапарки чекають і на узбережжі. Культурну програму складе похід в дельфінарій, екскурсія розпіареним однойменним винним заводом чи катером до острова Березань (лейненанта Шмідта). А чого вартує проїзд на велотаксі! По суті тут це необхідність. Протяжність пляжів курорту — сім кілометрів, є звідки і куди їхати. Під пафосну музику й цікаві погляди перехожих, що вимушені розійтись, велосипедист енергійно крутить педалі на пішохідних доріжках, а на сидіннях перед ним пасажири-чужинці всміхаються від несподівано ефектного перевезення.
Набережна
На вузеньких вуличках курорту багато кафе, магазинів і, звісно, туристів
За наслідками відпочинку виокремлюємо його
переваги:
- море. насичена мікроелементами морська вода і вітамін D, щедро дарований активним сонечком, зміцнюють наш організм, а сіль у ній позбавляє від зайвого;
- приємні, спокійні і зичливі місцеві жителі, що заражають своїм позитивом;
- ціни в кафе в середньому на 20-30% нижчі, аніж у Львові.
Дорога до Чорного моря
Це курс передусім на Одесу. Від неї до Коблівського узбережжя близько 60 кіломентрів. Обираючи вид транспорту, я виходила з такого.
Поїзд. Нормас варіант, якщо потрібно було б дістатись за шість годин до Києва. Але “Інтерсіті” до Одеси є їздить, а 11-годинний переїзд у купе, без зупинок, з ночівлею, надокучливим стукотом коліс під вухами, незмінним виглядом з вікна... Дев'ятнадцяте століття. Не вихід і люкс-вагон — єдине, що залишалося в поїзді Львів-Одеса за тиждень до запланованої дати. “До Одеси за п'ятсот гривень літаки літають!”— в'їдливо зауважує недоглянута голова з-за вікна вокзальної довідки. Не цього разу. Бо лише один транспорт дасть змогу побачити Тернопільське озеро, в якому жовтим, синім, червоним кольорами харизматично відображатимуться вогники міста; плантації з безлічі хмельницьких соняшників, красу двох загадкових лиманів під Одесою, грязьову водойму з червоною водою там же. Послухати як змінюється місцевий говір на Хмельниччині, Вінниччині й, нарешті, Півдні країни. Зупинитися... Перекусити коли, де і чим хочеться. Зустріти світанок, вийшовши з охайного готелю на вулицю, сісти і, зачинивши двері, продовжувати мандрівку селами й містечками України. Дороги, які їх з'єднують, варіюються від дуже добрих до... тих, які ремонтують. Перші трапилися зі Львова до Тернополя, частково у Вінницькій, Черкаській, Одеській областях. А ремонт створював корки з десятків авто, які покірно чекали під спекою літнього сонця. Дорогою до моря...
Автомобіль. Тільки він дає тобі включення в кожен сантиметр шляху та індивідуалізм, невидимо розчинений у переповнених залізних вагонах.
Поїздка зі Львова до Коблевого довжиною близько дев'ятисот кілометрів, з зупинкою на ночівлю зайняла 19 годин. Такий її варіант найбільш пізнавальний й найменш втомливий для дітей, якщо ви подорожуєте з ними, а також пасажирів та водія.
Тож, якщо вирішили, не пізно попрямувати туди, де безкрайня солона вода радісно прийме тіло, підкидаючи раз у раз на пісчаному дні слизький сюрприз. Так званий “високий сезон” йде на спад, з ним і ціни. На черзі “оксамитовий”. Врешті, — подумалось, дивлячись на щасливу пару, яка милувалася заходом сонця, сидячи на піску вільного пляжу, — головне не де ти, а з ким...
Наталія Михайлів
Фото авторки
Львів-Коблеве-Львів
19.08.2020 р.
Читати ще:
Немає коментарів:
Дописати коментар