пʼятниця, 19 червня 2020 р.

Кар'єра на порозі ери трансценденталів



Наступне століття стане часом йогів-воздержників. Стурбованість чистотою душі і тіла не буде вже, як сьогодні, трендом, а манією, епідемією. І нормою. Навіть грошей в світі поменшає,  еру матеріалізму замінить тотальний пацифізм й всесвітня медитація. Звісно, серед людей майбутнього будуть і винятки, лунаючи голосами раціоналів: “Отямтеся!”, “Поверніться в реальність, дурні!”, “Гроші — тільки вони дають вам свободу!”, “Економічні війни зміцнюють світ!” Тимчасом сьогоднішні “перехіднички” — фрилансери, дауншифтери, “громадяни світу”, волонтери — перші паростки глобальних змін, хоча повірити іноді складно.
Ця стаття не зовсім для дауншифтерів, а тих, які відчувають прив'язку до ремесла. Вона для вас, якщо ви:
- обираєте один із перелічених соціальних станів (або безапеляційно шукаєте part-time чи remote);
- максималіст (ка): посередній результат нехай дістається іншим;
- шукаєте  “Я”-благополуччя  більше, ніж відповіді на питання: “А що подумають інші?”;
- зауважуєте, що час біжить усе швидше.
Не думайте про Ефективний Дауншифтинг якщо вам притаманні:
- прагнення стабільності;
-  ідеальний кар'єрний сценарій: поступово зростати в одній і тій же компанії;
- консерватизм;
- переконання, що втриматися на плаву найкраще в надійній організації.

Хто такий Ефективний Дауншифтер?

“Прибічники культурно-соціального явища дауншифтингу (downshifting) вибудовують певну життєву філософію “життя заради себе”, “відмова від чужих цілей”, що близьке за значенням до simple living (англ. просте життя) [1, с. 275]. Далі — більше: “Сучасна людина прагне уникнути тотальної форми організації життєвого простору, яка репресивно впливає на самобутність особи...” [c., с. 274]. Словом, і наука про те ж... Тепер ви розумієте звідки тяжіння до фрилансу, парт-тайму, тревелу?
Нас вже масово “валить” вітер нової ери: трансцендентної, висловлюючись мовою філософів “знекоріненої” людини, мета якої — позбутись прив'язок, зобов'язань, зачіпок за земне. В течію вписується й відмова молоді від вищої освіти, її інфантильність, віртуальне життя соцмереж...
Однак в майбутніх трансценденталів, як і в сучасних приземлених фанатів долара, є проблема. Життя,  — мовою просунутих езотериків, — нам дали, щоби ми “спробували всього, що тут є”. Не тільки грошей, а й співчуття і благодійництва. Не тільки йоги і медитації, а й влади, смачної їжі, тілесного кохання... Слави, естетичної краси, домінування, зелених папірців в руках із трендовим манікюром...
І ефективний дауншифтер (далі — ЕД) знає про це. Він свідомий духовних і національних процесів. Він не хоче нікому нічого доводити. Але розуміє: робота — частина його смислотворення. Бо вона дає змогу “спробувати всього що тут є”. Отож, якщо ви знайомі з якимось ЕД або самі ним є, дайте знати :). Жарт, звісно.

Що ж робити ЕД?

Як ви зрозуміли, ЕД — “золота середина”. Особистість між двох протилежних ер, що зберегла тверезий погляд на світ. Ремісник, який відтесав майстерність, реаліст, який перебуває тут і зараз, але не “забиває” на карму.
Звісно,  індивідуалізм має обернений бік, в ЕД свої проблеми. Ще в 2012 році Elle-Україна намагався відповісти на запитання: “Що робити ідеальному працівнику у світі неідеальних роботодавців?” Вийшло таке: “В житті не треба бути слухняною чи стервом, треба бути собою. Це не означає, що світ прогинатиметься під “я” — це означає, що “я” буде рости і еволюціонувати разом з життям взагалі і кар'єрою зокрема...” [2, с. 152].
Рецепт непоганий, хоча розмитий. Довелося скласти власний. Ось список якостей, потрібних ЕД. Дуже важливими є

Самовладання і віра у свої сили. Як би банально не звучало. Тримаємо позицію при собі, адже людям низьких стартів вона ні до чого. Приписуємо їм функціональність — врешті-решт, їх створено для того, щоб ми практикувалися в психолайфхаках. А наше “Я”  “еволюціонувало”. Також можна уявити їх декораціями вашої сцени. Пам'ятаймо: скромність згодиться як гра, але не позиція. ЕД може й повинен бути центром Всесвіту, бо він не порушує його законів. Це дуже великий привід для оптимізму! На черзі

Самоорганізація, адже ЕД тримає себе в руках самостійно. Він знає ціну плануванню і мусить встигати більше. Креативник, ЕД ще й “вистрілює” несподіваними рішеннями, знаходить вихід там, де інші пасують! Це уможливлюється осяянням, що теж є частиною його самоорганізації, тільки на трохи іншому рівні, куди його підносить

Магічний реалізм, адже ЕД розуміє: марно намагатися збагнути все тільки раціонально, надто —  на порозі трансцендентної ери. Далекоглядність застерігає його від  умовно дієвих цінностей  як безперспективних. ЕД обережний. В досягненні мети коректно послуговується трьома бізнес-інструментами:

Люди, гроші і час.  Він мусить знатися на людях й звіряти баланс. ЕД не марнує годин на соціальні мережі, хіба в цілях роботи. Його не цікавлять казки, плітки і сенсації, але при цьому він практикує

Погляд на світ дитячими очима. “Хоча ми люди терті-биті...” — сподіваюся, ви ще не забули Почаївську Лавру?  З інфантом в ЕД мало спільного, бо це вже буде не реаліст, а,  метафорично кажучи, палеозавр, еволюція якого “накрилася” з першим інеєм. ЕД розуміє, що поки в матеріальній ері, і навіть на порозі трансцендентальної несильно втягується в її фішки. До чого нам “дитячі очі”? Той же  Elle-Україна за рік написав про кідалтів (англ. kidult утворилося від kid – дитина і аdult – дорослий) — покоління, що не бажає звалювати на себе тягар дорослості. Авторка стверджує: “кідалти беруть на себе найбільшу у світі відповідальність — постійно розвиватися й рости”. Їх “легкість” сприйняття світу й себе в ньому передбачає “відповідальність, творчість й готовність до змін”. Чим не рецепт? Дитячі очі тверезі, оптимістичні і сповнені віри. “Тільки вартує пам'ятати, що в будь-якому плаванні важливо мати за що триматися. Якір чи дно басейну — не важливо. Будь-яка легковажність допустима, якщо всередині вас міцний стержень”  [3, с. 179-180].



Використані джерела:
1. Сафонік Л. Буттєвість сенсу людського життя: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 350 с.;
2. Славинская И. Стоп, кадр! / Elle (Украина), сентябрь 2012 № 9 (136), с. 150-152;

3. Славинская И. Мы хотим сейчас// Elle (Украина), март 2013 № 3 (142), с. 178-180.

До нових зустрічей!

Немає коментарів:

Дописати коментар