вівторок, 17 листопада 2020 р.

Універсальні ритуали в дії (на прикладі Унівської Лаври)

 Замість бігати по захист до екстрасенсів спробуйте самозахист —  світ ще не припиняв діяти за універсальними правилами. Жовті ліси обступили місце сили із зовні, а люди — всередині темної огорожі. Хоча останніх обмаль — багато цілеспрямованих людей країни сьогодні обирають інші цінності.

Втім, у кожного своя траєкторія. Подвір'я Унівської Лаври — це доглянутий газон, білосніжний монастир, найвизначнішою пам'яткою якого є Храм Успення Пресвятої Богородиці. Декоративні деревця, тепла енергія, запах дива... Як і декілька років тому видно “Місце розкопок” — залишки мурів з великого каміння і цегли. Розкопки, до речі, показали, що місце сили постало в Перемишлянському районі не в 1542 році, коли монастир отримав статус Архимандрії і став головною Святинею Галицько-Волинських земель, і навіть не у ХІІІ-му столітті, коли його Ктитором і опікуном був Лев І Данилович. Келії-землянки будували  тут втомлені мирською метушнею ченці ще з ХІ століття. Й знаходили діалог над діалогами. Спробуємо відшукати його сьогодні і ми.


Ці стіни мурували тоді ж, коли почали зводити Львів

Осінній вітер попереджає про зиму й, зігріта білою курткою, зауважую відвідувачів, які йдуть до виходу, несучи в руках воду із легендарного Святого джерела. Приємно ступати  тутешніми алеями: охайними й сакральними. Унівська легенда взяла початок зі зцілення “славного лицаря” Олександра Ванька Лагодовського й триває донині. 



Біла будівля справа -  музей, дерев'яна церква - найновіший храм Лаври, названий в честь Леонтія і Климентія Шептицьких



Декілька років тому Настоятель Лаври зібрав розповіді людей, які зцілилися в цій мальовничій місцині. У праці з “понад столітньою передісторією” “Прийди до Унева! Історії зцілень і духовного досвіду” враженнями діляться священики, монахи, паломники з різних країн. Коли “духовний світ стає реальністю”, а молитва “зворушує до зліз”, це добрий показник. “Опускав ноги у цілющу воду після вечірніх богослужінь — і недуга відступила”, “слух немов прорізався”, “повернулася додому і ненароком торкнулася своєї шиї — гулі як не було” [1]. Чи  реально все це? А книгу рекомендую придбати - надихає...

Переходимо до ритуалів.

1. Молитва

Cекрет ефективності —  без думок про роботу і гроші, місцеві вибори й сімейні проблеми. Із розумінням, що універсальним силам може бути і не до тебе. Метидуйте і зосереджуйтесь. Найкраще прийти на прощу, тобто тривалу молитовну ходу, яка проводиться в Уневі двічі на рік: у третю неділю травня та 27-28 серпня. В цей час до Перемишлянського району Львівської області з'їжджаються паломники із Польщі, Литви, Грузії, Білорусі, США, Аргентини... Були “спроби зафіскувати чудесні оздоровлення прочан, які приходили сюди насамперед на празник Успення Божої Матері” [1, c. 6], у серпніАле до весни далеко, а життя не чекає. 

Друге місце після прощі займає ритуал Богослужіння. Щирість, віддача, емоція — без них у молитві, як і у творчості, не обійтись... В таких духовних центрах як Унів Служби Божі проводяться щодня. Дзвони на виході з храму, квіти, паломники, Святе джерело — після діалогу з Богом все бачиш по-іншому. Вийшовши з церкви прямуємо до Каплиці Туринської плащаниці і Животворящого Хреста Господнього, щоб помолитись і там. Взагалі тепло, аналогічне до того, яке відчувалося на подвір'ї Почаївської Лаври, є і в Уневі. Найбільша його концентрація —  у згаданій Каплиці. Не хочеться з неї виходити...

Вхід до Каплиці Туринської плащаниці і Животворящого Хреста Господнього Унівської Лаври

2. Свічка

Неодмінний ритуал всіх, хто працює з духовністю. Вийшовши з головного Унівського Храму, у правому кутку ви побачите металевий стенд з десятками свічок, які горять комусь у поміч. В основному їх ставлять за померлих, забуваючи про потрібність ритуалу й  живим. Щодо випадків використання свічок в неуніверсальних цілях то, за спостереженнями, неуніверсальний ритуал не діє на людей з міцним світлим стержнем і стійкими психологічними установками. Отож, запалюємо свічку за себе і всіх живих, кого любимо. Особливий ефект з любов'ю поставлена свічка справляє на тих, хто не любить нас. Спробуйте. Саме за них. Тільки з добром.

3. Прошення

Один з найдієвіших ритуалів. Імена тих, за кого просять помолитися пишуть на спеціальних картках, а священик згадує їх на Службі Божій.  Принцип той же — за всіх кого любимо, родичів (обов'язково) і тих, хто не любить нас. Важливо бажати останнім тільки добра, адже проблема не вирішується на тому рівні, на якому виникла.  Як особливий вид енергії нелюбов лікується тільки вищим, сильнішим почуттям — любов'ю. Або як мінімум поблажливістю і співчуттям. Згадуємо всі імена і пишемо їх у родовому відмінку. Окремі картки призначено для прошень “За упокій”. Йдеться про тих, хто вже не з нами. Завдяки цим прошенням я дізналася, хто після завершення земної мандрівки потрапив у гарне місце, а хто, м'яко кажучи, в не дуже... Але це тема окремого відео. Як впливає на душі таке прошення? На ті, що на нижніх рівнях тонкого світу ніяк. Тим хто високо це дуже подобається і ви навіть можете заручитися їх високою підтримкою. А тим кого ще не визначили це може допомогти, адже за свої дії на землі душа відповідає суворо, за повною програмою. За нагоди я розкрию цю тему в одному з наступних відосів і якщо вона вас цікавить, повідомте лайками відео Як творити дива?

4. Свята вода

Завершення, а, може, апогей дня духовності в Уневі. Саме про неї розповідають найбільше, це вона лікує тоді, коли медицина не знає що робити! Лагодовський та інші зцілилися передусім вірою, на ній наголошують й опитані, чий досвід ввійшов до згаданої збірки. В холодну пору року у воду, яка стікає від джерела, босоніж ступали маленький хлопчик і немолодий чоловік, люди кропили нею хворі місця, пили і вірили, вірили, вірили... Що нам втрачати?

Подвір'я монастиря, де енергія зігріває...


Так звана "Чернеча гора" Унівської Лаври. Тут поховані її ченці

Все ж, як би універсальні сили не захоплювались цілеспрямованими людьми, насамперед вони шанують тих, хто віддає шану їм. Й дарують захист. Як і в Почаєві, в Уневі сформувалося потужне Добро. Генеза – в  численних і сильних апеляціях до Бога, якими раніше звернули на себе увагу Високих сил, заодно відкривши цей шлях і нам.  Не думаю, що треба бути суперемпатом, аби тебе торкнулося тутешнє тепло, адже, за свідченнями багатьох паломників, вони пережили тут особливі миті. Діалог над діалогами під силу кожному. А за себе і обрану життєву траєкторію відповідаєш тільки ти.


Використане джерело: 
1. Прийди до Унева! Історії зцілень і духовного досвіду/ Упорядкування: ієрем. Макарій (Дутка), Галина Юшкевич. - Львів: Свічадо, 2018. - 96 с.


Наталія Михайлів

17.11.2020 р.

Львів-Унів- Львів



середа, 19 серпня 2020 р.

Коблеве-2020: що треба знати про економ-клас


 Бажаєте поплескатися в солоній морській водичці, лишивши заощадження цілими? І я бажала... Однак демо-відпочинок  на популярному курорті обернувся розчаруванням. Чому?

1. На морі людей море

Не стурбованих витіком нафти за 70 км звідси, цінами, ковідом. Пісчаний пляж полонили сім'ї із немовлятами, хлопці з пивом, грайливі дівчата, древні панянки з бабетами на головах... Діти й дорослі на батутах, банан, який мчить по воді зі скаженою швидкістю, вереск, запах солі, йоду і риби... Далеко, посеред білої димки дрейфують човни, очікуючи входу у порт. Тридцять градусів тепла. Каламутна вода огортає натомлене спекою тіло, стопа опиняється на чомусь слизькому. Заходжу у воду по пояс. Зовсім поруч, то згортаючи, то розправляючи парасольку, діагонально пливе прозора істота розміром з диню. Біологи-радикали пишуть: якщо ми не з'їмо медуз,  вони переживуть нас. Поряд з драглистою натужно борсається йоркширський тер'єр, поверхнею води рухається синя надувна куля.
Виходити на берег треба уважно, оминаючи аурелій й не втрапивши у водорості. “Вони вже не вжалять”  —  каже засмаглий чоловік розгубленій дружині, яка вдивляється в перших. Сонце на голубому небі, хвильки на синій воді, потемнілі тіла на золотому піску... Наймолодше у світі море продовжує ділитися мікроелементами із тисячами пляжників, хоча в самого

2. Значні проблеми з екосистемоюпро що свідчать зарослі поруч із берегом й нашестя плавучих холодців.

Причина у масовому знищенні риб —  природних фільтрів і санітарів.  Кривлячись і мружачись під палючим сонцем, дворічний малюк намотує зелень на повненьку ручку, а його мама схоплюється: “Дань, он медуза, вважай!”  Кривитися є чого:  пляж мали би чистити. І від медуз, і від небажаної флори. Звісно, ні те, ні інше не применшує рекреаційної потужності морської води, проте утруднює доступ, створює небезпеку опіків,  псує естетику. Глобальніше — ще двадцять років тому екологи попереджали: без термінових заходів замість Чорного моря невдовзі матимемо болото.
Не становившись (Чорному морю 7,5 тисяч років, що з погляду історії географії мізер)  юна екосистема стикнулася з потужним викликом, ім'я якому  — людина. Вилов анчоуса, який харчувався медузами, значна забрудненість води  й  нестача в ній кисню сприяють розмноженню слизьких живучих створінь.
Більшість з цих морепродуктів імпортовані. Мідії і креветки якщо в Чорному морі й лишилися, то є трофеєм турецьких браконьєрів. Масляна з Норвегії, лосось швидше за все вирощений штучно десь поблизу. А прісноводна рибка, яка вгорі — точно з тутешніх озер, яких в Одеській і Миколаївській областях безліч
Ще в 2004 році учені фіксували значний  приріст дельфінів в Північно-Західній частині Чорного моря, поблизу острова Зміїний. Тепер же грайливих ссавців у морі зовсім не видно. Лишається сподіватися, що, опинившись без риби, вони не загинули, а мігрували у Середземномор'я.

3. Центральний громадський пляж Коблевого чистіший за платний

В порівнянні з “Мама пляжем” тут виявилося менше водоростей і тих же медуз. На пляжі з вільним доступом є небезкоштовні тверді лежаки, тоді як платні  облаштовані м'якими. 
Дахівка безкоштовного пляжу 
Дахівка (зліва) і кафе (справа) "Мама пляжу"
Приземляюся на круглу поверхню з червоними і білими пасмами. Засмагати на “Мама пляжі” приємно.  Над головою доречно висить парасолька з написом синіми літерами. Вартість оренди великого лежака на трьох — 300 гривень за день. Одномісний стане вашим за 100.  Порожніх нема. Накупавшись, хтось гризе кукурудзу, хтось смакує трубочкою з пряженим згущеним молоком і смаженим арахісом на дні. Шумить море. Судячи з почутих на пляжі говорів, більшість туристів з Південної та Східної України. Діти просять в батьків забрати медузу додому, пляжні продавці тягають сумки з кукурудзою, чебуреками і трубочками — класика морського відпочинку. Сезон у розпалі.
Пляж "Cocaine"
"Мама пляж"

А на протилежному березі — чисті узбережжя, прогресивний сервіс...

4. Цивілізованого житла економ-класу в Коблевому немає

І це не його проблема. А тих, кого влаштовують застарілі морально і матеріально турбази з ремонтом середини минулого століття. Молдовська зона — “фішка” курорту. Тут зупинитися найдешевше, до того ж, в ній сконцентроване нічне життя і всі розваги. Дерев'яні вікна і двері 1966 року випуску, коридори, яких ресепшинами назвати язик не повертається, санітарна побілка, дивани і стільці, на яких сиділи ще члени обкомів... Словом, у пошуку радянського раритету ви за адресою. Зате 600-700 гривень проти 1200 за більш-менш нормальний номер.
Зовні пристойний “Пікнік”— білий фасад, помаранчева вивіска, пластикові вікна — всередині втілює “совкову” лаконічність. Порожній як склеп вестибюль з обшарпаним диваном, вузькі металеві перила, прадавні меблі й гардини, лінолеум. Вранці у номері чутно як зачиняються сусідські двері і радісно дзюркоче вода в чужому душі (з кранів, до слова, у Коблевому вона тече солоною!). У порівнянні з тутешньою пропозицією житла Світязька Гряда  вчинила нереальний прогрес!

5. Зате на розвагах у Коблевому не заощадиш

З гучномовця на пляжі лунає пропозиція згенерувати адреналін у аквапарку серед відкритого моря, над головою поволі рухається колесо огляду — Коблівські розваги знайдуть вас самі. Два аквапарки чекають і на узбережжі. Культурну програму складе похід в дельфінарій, екскурсія розпіареним однойменним винним заводом чи катером до острова Березань (лейненанта Шмідта). А чого вартує проїзд на велотаксі! По суті тут це необхідність. Протяжність пляжів курорту — сім кілометрів, є звідки і куди  їхати. Під пафосну музику й цікаві погляди перехожих, що вимушені розійтись, велосипедист енергійно крутить педалі на пішохідних доріжках, а на сидіннях перед ним пасажири-чужинці всміхаються від несподівано ефектного перевезення.





Набережна


На вузеньких вуличках курорту багато кафе, магазинів і, звісно, туристів


За наслідками відпочинку виокремлюємо його
переваги: 
- море. насичена мікроелементами морська вода і вітамін D, щедро дарований активним сонечком, зміцнюють наш організм, а сіль у ній позбавляє від зайвого;
-  приємні, спокійні і зичливі місцеві жителі, що заражають своїм позитивом;
- ціни в кафе в середньому на 20-30% нижчі, аніж у Львові.


Дорога до Чорного моря

Це курс передусім на Одесу. Від неї до Коблівського узбережжя близько 60 кіломентрів. Обираючи вид транспорту, я виходила з такого.

Поїзд. Нормас варіант, якщо потрібно було б дістатись за шість годин до Києва. Але “Інтерсіті” до Одеси є їздить, а 11-годинний переїзд у купе, без зупинок, з ночівлею, надокучливим стукотом коліс під вухами, незмінним виглядом з вікна... Дев'ятнадцяте століття. Не вихід і люкс-вагон — єдине, що залишалося в поїзді Львів-Одеса за тиждень до запланованої дати.  “До Одеси за п'ятсот гривень літаки літають!”—  в'їдливо зауважує недоглянута голова з-за вікна вокзальної довідки. Не цього разу. Бо лише один транспорт дасть змогу побачити Тернопільське озеро, в якому жовтим, синім, червоним кольорами харизматично відображатимуться вогники міста;  плантації з безлічі хмельницьких соняшників, красу двох загадкових лиманів під Одесою, грязьову водойму з червоною водою там же. Послухати як змінюється місцевий говір на Хмельниччині, Вінниччині й, нарешті, Півдні країни. Зупинитися... Перекусити коли, де і чим хочеться. Зустріти світанок, вийшовши з охайного готелю на вулицю, сісти і, зачинивши двері, продовжувати мандрівку селами й містечками України. Дороги, які їх з'єднують, варіюються від дуже добрих до... тих, які ремонтують. Перші трапилися зі Львова до Тернополя, частково у Вінницькій, Черкаській, Одеській областях. А ремонт створював корки з десятків авто, які покірно чекали під спекою літнього сонця. Дорогою до моря...
Автомобіль. Тільки він дає тобі включення в кожен сантиметр шляху та індивідуалізм, невидимо розчинений у переповнених залізних вагонах.
Поїздка зі Львова до Коблевого довжиною близько дев'ятисот кілометрів, з зупинкою на ночівлю зайняла 19 годин. Такий її варіант найбільш пізнавальний й найменш втомливий для дітей, якщо ви подорожуєте з ними, а також пасажирів та водія.

Тож, якщо вирішили, не пізно попрямувати туди, де безкрайня солона вода радісно прийме тіло, підкидаючи раз у раз на пісчаному дні слизький сюрприз. Так званий “високий сезон” йде на спад, з ним і ціни. На черзі “оксамитовий”. Врешті, — подумалось, дивлячись на щасливу пару, яка милувалася заходом сонця, сидячи  на піску вільного пляжу, — головне не де ти, а з ким...

Наталія Михайлів
Фото авторки
Львів-Коблеве-Львів