Наталія Михайлів: Крехівське місце сили і чистоти

Осердя мальовничих пейзажів й сакральних чудес, прадавніх і нинішніх молитов, духовний і туристичний осередок... Місце сили і чистоти поблизу Крехова Львівської області.

Початки

Українські меценати щедро фундували йому та його молитовним жителям кошти, землі, те, що нині ми називаємо сервітутом, різного роду покровительства. Іноземні поневолювачі руйнували, грабували і... також по-різному опікувалися святинею.

А почалося все з печер. Звідкіля в мальовниче місце прибули двоє священиків-ченців – Йоіл та Сильвестр, історики сперечаються досі. Одні кажуть, що з Печерської лаври, інші – з Манявського скиту, треті ж приписують монахам грецьке походження.

Було це в 1590-х роках. Спочатку засновники Крехівської святині вирубали собі у скелях, що за два кілометри на південь від сучасного монастиря, два приміщення. В одному – правили служби, другий використовували як ночліг.

Відправи відбувалися у тій з печер, до котрої, вочевидь, як зазначає дослідник Петро Шкраб’юк, котрий грунтовно дослідив історію сакральної перлини, піднімались мотузяної драбиною.

Пізніше над скелями Йоіл і Сильвестр збудували собі дерев’яну капличку, на місці якої зараз стоїть хрест.

Це згодом, коли за два кілометри на північ вже стоятиме мурований комплекс, відвідати скелі і помолитися тут всеодно прийдуть славні гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та багато інших видатних українців.

Про ченців, які вели невибагливе життя в молитві, піклувалися жителі Крехова, Фійни, не раз звертаючись до монахів за духовною поміччю. До Йоіла й Сильвестра доєднуються й інші богомольні аскети, треба вести господарство, будувати обитель, повноцінний Божий дім. Вони вирішують звернутися до засновника міста Жовкви, й той виділяє кошти на будівництво. Так Станіслав Жолкевський вніс засадничу лепту у зведення Крехівської святині. Йоіл налагодив зв’язки з львівськими церковними діячами, котрі передали у Крехів багато реліквій.

Іван Крип’якевич та багато сучасних істориків вважають, що в 1648 році в стінах монастиря зупинявся Богдан Хмельницький

після тріумфальної битви за Високий Замок

Поля, сіножаті, право вирубки лісу, вилову риби в ставках монахам надав землевласник Павло Вояковський. За огорожею комплексу – ті самі поля. Ченці й нині мають городи, свою невеличку ферму і навіть пасіку. Встають вони разом із сонцем, снідають, потім – моляться й працюють.

Мурами, які постали по периметру комплексу у вигляді неправильного чотирикутника, стали обороняти монастир через татар, які тоді не давали спочинку нашим землям. Взагалі всі дерев’яні стіни почали замінюватись кам’яними з початку XVIII століття.

Церква

Будівництво мурованої церкви закінчили в 1747-51 роках. Тоді ще в периметрі монастиря було чотири дерев’яних церковці, п’ята ж стояла перед сучасним входом ліворуч, на місці теперішнього василіанського цвинтаря. Нову церкву назвали на честь Святого Миколая, а дерев’яні порозбирали й повіддавали селам, які їх потребували.

Активно у ХVIII столітті, в час розквіту монастирів, розбудовувалась і територія Крехівської Божої обителі. Всередині церкви активно велися внутрішні роботи, поруч звели монастирський комплекс, який з’єднали з самою церквою.

Подвір'я місця сили у Крехові

За Австрії на Галичині припинили своє існування чимало монастирів, та Крехівський встояв. Своєю силою оберігали його чудотворні ікони в його стінах. І віра багатьох людей, котрі, наслухавшись про неймовірні зцілення, звідусіль линули сюди за Божою поміччю.

Складними в житті монастиря виявились 1919-1924 роки, коли з нього вивезли усі цінні речі, книги, документи. Після Другої світової війни прийшлося ще тяжче.

Всього в монастирі відбулося більш як 150 зцілень та інших чудес

Дива

Отці переказують такий випадок. До 1943 року в печері Йоіла зверху постійно малими крапельками точилася вода. І от раптом вона перестає капати. Тоді один з отців – Мартинюк, сказав, що це – попередження, «недовго нам тут зосталося». 1946 року Божого церкву зачинили, ченців й отців повивозили. Та коли вже в час незалежної України сакральна перлина знову наповнилася монахами, отцями, прихожанами й паломниками, браття побачили диво: потік у давній святій печері відновився.

Багато ще чудес переказують... Біля образу Пречистої Діви Марії прозріла дівчина. Її ім’я – Анна Красовська. В 1688 році Верхратська ікона Богоматері плакала кривавими слізьми. Не раз зцілювалися тут смертельно хворі, серед них – Катерина Рогуля. Мощами ченця Крехівського Герасима з тяжкої недуги зцілився тут Петро Могила, після чого відбулося ніким не передбачуване навернення ієрарха до церкви й відмова від Молдавського престолу.

Інтер'єр головної сакральної споруди Крехівського Священного комплексу

На цьому подвір'ї проходили Богдан Хмельницький, Іван Франко і навіть цар Петро І

Окрім славних український гетьманів й митрополита Петра Могили, зупинявся тут, кажуть, і цар Петро І, котрий навіть значився в числі жертводавців чернечої обителі. До багатої бібліотеки монастиря навідувався Іван Франко.

Дерев'яний храм

тут спорудили за подобою того, який стояв у ХVII столітті

Поруч із дерев'яною церквою - криниця

Джерело

Нині святі чернечі печери – місце релігійного, історичного та культурного значення. Чому одну з них називають печерою Тимоша – пояснення нема... Тим часом до печерної церкви й далі приходять молитися отці й ченці монастиря, місцеві віряни й паломники.

До святого джерела ведусь ось ці сходи

Кришталеву водицю з тутешнього джерела пили і вмивалися нею ще Йоіл і Сильвестр. Нині святу воду набирають усі охочі. Є можливість й скупатися.

Святу водицю у Крехівському місці сили можуть набрати усі охочі

Скульптура Богоматері над джерелом зі Святою водою

У спеку люди із задоволенням окунаються в джерельну воду. Цей кам'яний басейн своїми руками зробили монахи

Всередину однієї з печер підіймаються дорослі і діти

Перед смертю Йоіл сформулював основні правила чернецтва, серед яких – скромність, смиренність, непорочність, піст. І заповів оберігати монастир від бід і напастей.