понеділок, 22 квітня 2019 р.

Плітки проти амбіцій

Її теорія людей не змінюється багато років. Всі вони поділяються на  «бидло» і «модних».  Й про те, що цей поділ може бути куди багатогранніший їй не відомо.
 В студентстві я аніскільки не заздрила Тані. По-перше, вона, як би це делікатно сказати… примітивно висловлювалася, по-друге, щодня на неї, по суті своїй порядну дівчину,  лилося стільки бруду, скільки не діставалося Кейт Мосс, Брітні Спірс і Ліндсей Лохан разом узятим у найактивніші роки їх життя. З небаченим задоволенням й великою радістю майбутні юристи  розставалися з коштами на своїх мобільних телефонах (тоді, в 2004-му це була розкіш), витрачали чимало часу, інтелектуального ресурсу, використовували всі свої ораторські здібності, аби лишень розтлумачити одне одному, яка ж все таки … ...  ця Тетяна, який морально розкладений спосіб життя веде і яка вона  «тупа звєзда».  Її характеризували купою слів з ненормативної лексики, приписували «хамовитість», «ненормальність» і всі гріхи, які існують на світі. Послідовники теорії  Тані сумнівної поведінки юрмилися навколо неї й давали їй зрозуміти свою думку, тому на парах горда блондинка з’являлася вкрай рідко. Концепція демонізації Тетяни ширилася з небаченою швидкістю. На сумніви її адептів не наштовхували ні розумні очі,  ні  обізнаність в діючому законодавстві дочки однієї з найвпливовіших жінок міста, ні шлюб із сином місцевого депутата.
Опинившись, вистоявши чергу за дипломом, у високому кабінеті, свою концепцію поділу людей Тетяна Любомирівна не змінила, зате  підівчилася приховувати, так легше.  Ще вона перестала вдягатися за взірцем елітних паризьких куртизанок і світити грудьми в соцмережі – respect Новеньке авто преміум класу, та ж бездоганна доглянутість, «Rolex» на витончених мініатюрних ручках, актуальне  ombre і… ще більш порозумнілі  оченята. Омріяна всіма її наклепниками посада й щаслива повноцінна сім’я  – моя душа тихенько співає: Тетяна  не зламалася. Цікаво:  якщо не зламалася вона, то ті, чиї чесні долі прагне зламати брехня,  мають шанс, чи не так? Шанс встояти. 
Так, у ці хвилини деструктивна сила руйнує сотні професійних досягнень і щиру любов. Від здібних і працьовитих людей відвертаються рідні, колеги  і друзі, розбиваються чиїсь мрії й серця.
Так, сила чорної пропаганди страшна. Вона шириться мов вірус, вражаючи наповал маси людей. Її ефект – феноменальний:  до тебе вже ніколи не будуть ставитися бодай нейтрально, бо в ду́ші людей ти западаєш навічно. Звісно ж, для тебе ці люди – мертві,  але ж ти для них..!
«Щоб «відбілити» дочку, – думала я собі тоді,  в далекому 2004-му, – родині не вистачить жодної валюти». Але минув час. Зухвала і претензійна Тетяна відбілила себе сама. Це кар’єристка, інтелектуалка і вишукана жінка, любляча дружина й турботлива матуся – все в одному! Щоправда,  на своєму шляху вона не була позбавлена потужного ресурсу: підтримки рідних. І хоч ми знаємо, на кому лежить місія зі спасіння потопаючих, сили позитивних очікувань і організаційно-матеріальної підтримки ніхто не відміняв! А ще  –  «Вір, і нехай в тебе ніхто не вірить!» -  Коельо знає, що це таке: створити собі  ім’я з повного нуля. 
А ті, хто десять років тому брехали на Таню мов пси, поспішаючи  сповістити світу hot-news з її насиченого  життя, тепер енергійно кланяються Тетяні Любомирівні здалеку – від неї багато залежить. Хтось з них  успішно розкриває талант… на іспанській новобудові, іншого проворні представники громадського контролю піймали за кермом, коли він лика не в’язав... А хтось, непогано прилаштувавшись, і далі бреше. Тільки тепер на когось іншого…  Про долю решти  не повідомляється.
Життєвий досвід прояснює. Коли на роботі чи десь в товаристві вухам знову «щастить» на пронизані густою грязюкою тексти, в центрі яких – яскрава, амбітна і трохи зухвала особистість, коли доводиться слухати, який же він (вона)  … … такий (а)-сякий (а),  говорить це про одне: хтось дуже не хоче, щоб ця людина досягла результату або він  є і забирає чийсь спокій.  
Та фахівці з чужих життів  продовжують «сідати на вуха» тим, хто хоче їх розвісити чи вимушений  робити  вигляд. Найцікавіше, що  найбільш кваліфіковані  з них глибоко грузнуть у власних проблемах (досвід показує, що більшість в лояльних стосунках з «зеленим змієм», а сім'ї їх - нещасливі)! Так влаштована людина: або ти фіксуєшся на перипетіях долі сторонніх людей, а ті не закінчуються ніколи, або  ж – на своїх, своєї сімї. Й вони вирішуються. Тільки займаючись собою і тими, хто нам дорогий, живемо по справжньому! Тому в моменти вражаючих розповідей про знайомого чи знайому,  приймаю непопулярне рішення – згадую, скільки ж важливого треба зробити для себе! Доведено: негативна інформація, яку поширюють про особу, таки недостовірна - норма Цивільного кодексу збіглася з законом життя! Більшість усіх цих байок – повний фейк. Чи просто перебільшення. Як з'ясувалося, це класно: не розмінювати свої ідеали на жодні фейки, навіть з великої шани до їх авторів!
Шлях людей з іскрою,  потенціалом, непростий. Та той, хто  розуміється на інших, відразу вгледить, хто перед ним насправді. На інших не зважаймо! В очах людських  багато написано, якщо ти грамотний і вмієш читати.  Наклепники, зважмо, – вірні супутники сильних людей. Якщо вони є, ви – це не просто так! Випробування даються тим, хто має силу їх здолати. Саме в цю мить, обмовлений і дискредитований, хтось твердо підіймається на своїх тендітних ніжках, впевнено ігнорує результати діяльності «чорних режисерів»,  перетворює біль в працелюбність, а відчуття несправедливості – в нову енергію. І розправляє плечі. Нехай допомагає Господь…







субота, 20 квітня 2019 р.

Крехівське місце сили і чистоти


Осердя мальовничих пейзажів й сакральних чудес, прадавніх і нинішніх молитов, духовний і туристичний осередок... Місце сили і чистоти поблизу Крехова Львівської області.

Початки 
Українські меценати щедро фундували йому та його молитовним жителям кошти, землі, те, що нині ми називаємо сервітутом, різного роду покровительства. Іноземні поневолювачі руйнували, грабували і... також по-різному опікувалися святинею.
А почалося все  з печер. Звідкіля в мальовниче місце прибули двоє священиків-ченців – Йоіл та Сильвестр, історики сперечаються досі. Одні кажуть, що з Печерської лаври, інші – з Манявського скиту, треті ж приписують монахам грецьке походження.

Було це в 1590-х роках. Спочатку засновники Крехівської святині вирубали собі у скелях, що за два кілометри на південь від сучасного монастиря, два приміщення. В одному – правили служби, другий використовували як ночліг.




Відправи відбувалися у тій з печер, до котрої, вочевидь, як зазначає дослідник Петро Шкраб’юк, котрий грунтовно дослідив історію сакральної перлини, піднімались мотузяної драбиною.
Пізніше над скелями Йоіл і Сильвестр збудували собі дерев’яну капличку, на місці якої зараз стоїть хрест.
Це згодом, коли за два кілометри на північ вже стоятиме мурований комплекс, відвідати скелі і помолитися тут всеодно прийдуть славні гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та багато інших видатних  українців.

Про ченців, які вели невибагливе життя в молитві, піклувалися жителі Крехова, Фійни, не раз звертаючись до монахів за духовною поміччю. До Йоіла й Сильвестра доєднуються й інші богомольні аскети, треба вести господарство, будувати обитель, повноцінний Божий дім. Вони вирішують звернутися до засновника міста Жовкви, й той виділяє кошти на будівництво. Так Станіслав Жолкевський вніс засадничу лепту у зведення Крехівської святині. Йоіл налагодив звязки з львівськими церковними діячами, котрі передали у Крехів багато реліквій.


Іван Крип’якевич та багато сучасних істориків вважають,  що в 1648 році в стінах монастиря зупинявся Богдан Хмельницький 
після тріумфальної битви за Високий Замок


Поля, сіножаті, право вирубки лісу, вилову риби в ставках монахам надав землевласник Павло Вояковський. За огорожею комплексу – ті самі поля. Ченці й нині мають городи, свою невеличку ферму і навіть пасіку. Встають вони разом із сонцем, снідають, потім – моляться й працюють.



Мурами, які постали по периметру комплексу у вигляді неправильного чотирикутника, стали обороняти монастир через татар, які тоді не давали спочинку нашим землям. Взагалі всі дерев’яні стіни почали замінюватись кам’яними з початку XVIII століття.



Церква
Будівництво мурованої церкви закінчили в 1747-51 роках. Тоді ще в периметрі монастиря було чотири дерев’яних церковці,  п’ята ж стояла перед сучасним входом ліворуч, на місці теперішнього василіанського  цвинтаря. Нову церкву назвали на честь Святого Миколая, а  деревяні порозбирали й повіддавали селам, які їх потребували.
Активно у ХVIII столітті, в час розквіту монастирів, розбудовувалась і територія Крехівської Божої обителі. Всередині церкви активно велися внутрішні роботи, поруч звели монастирський комплекс, який з’єднали з самою церквою.



Подвір'я місця сили у Крехові


За Австрії на Галичині припинили своє існування чимало монастирів, та Крехівський встояв. Своєю силою оберігали його чудотворні ікони в його стінах. І віра багатьох людей, котрі, наслухавшись про неймовірні зцілення, звідусіль линули сюди за Божою поміччю. 
Складними в житті монастиря виявились 1919-1924 роки, коли з нього вивезли усі цінні речі, книги, документи. Після Другої світової війни прийшлося ще тяжче. 


Всього в монастирі відбулося більш як 150 зцілень та інших чудес

Дива
Отці переказують такий випадок. До 1943 року в печері Йоіла зверху постійно малими крапельками точилася вода. І от раптом вона перестає капати. Тоді один з отців – Мартинюк, сказав, що це – попередження, «недовго нам тут зосталося». 1946 року Божого церкву зачинили, ченців й отців повивозили. Та коли вже в час незалежної України сакральна перлина знову наповнилася монахами, отцями, прихожанами й паломниками, браття побачили диво: потік у давній святій печері відновився.
Багато ще чудес переказують... Біля образу Пречистої Діви Марії прозріла дівчина. Її імя – Анна Красовська. В 1688 році Верхратська ікона Богоматері плакала кривавими слізьми. Не раз зцілювалися тут смертельно хворі, серед них – Катерина Рогуля. Мощами ченця Крехівського Герасима з тяжкої недуги зцілився тут Петро Могила, після чого відбулося ніким не передбачуване навернення ієрарха  до церкви й відмова від Молдавського престолу.





Інтер'єр головної сакральної споруди Крехівського Священного комплексу

На цьому подвір'ї проходили Богдан Хмельницький, Іван Франко і навіть цар Петро І


Окрім славних український гетьманів й  митрополита Петра Могили,  зупинявся тут, кажуть, і цар Петро І, котрий навіть значився в числі жертводавців чернечої обителі. До багатої бібліотеки монастиря навідувався Іван Франко.

Дерев'яний храм 
тут спорудили за подобою того, який стояв у ХVII столітті





Поруч із дерев'яною церквою - криниця

Джерело
Нині святі чернечі печери – місце релігійного, історичного та культурного значення. Чому одну з них називають печерою Тимоша – пояснення нема... Тим часом до печерної церкви й далі приходять молитися отці й ченці монастиря, місцеві віряни й паломники. 

До святого джерела ведусь ось ці сходи 



 Кришталеву водицю з тутешнього джерела пили і вмивалися нею ще Йоіл і Сильвестр. Нині святу воду набирають усі охочі. Є можливість й скупатися. 

 Святу водицю у Крехівському місці сили можуть набрати усі охочі


Скульптура Богоматері над джерелом зі Святою водою 

У спеку люди із задоволенням окунаються в джерельну воду. Цей кам'яний басейн своїми руками зробили монахи



Всередину однієї з печер підіймаються дорослі і діти

Перед смертю Йоіл сформулював основні правила чернецтва, серед яких – скромність, смиренність, непорочність, піст. І заповів оберігати монастир від бід і напастей. 




Підготувала Наталія Михайлів
Усі фото - авторки
Схоже:

Прозріння у Раковці

Карпати: Тустанський маршрут

Шацький оксамит

Говерла для новачків: пригоди і лайфхаки

Олеський скарб

Почаївська Лавра: світ зі сторони

Місто-заповідник на Львівщині: Жовква

Бути як скеля (Підкамінь)

На Золочівський пагорбах

Подорож Старосамбірщиною