Масова культура: зберегти себе

Ти — в епіцентрі!

Якщо ти в дійсності живеш — то мусиш отримати заслужений feedback. Тому сьогодні пристойна людина  є людиною мережі. Ти в нормі, якщо так про тебе вважає Facebook і на твоєму боці — коментарі, лайки та друзі. Скористатися можливістю виявити себе тут у  кращому світлі  побажало стільки людей, що з цим вже не можна не рахуватися. Інтернет вперше відкрив людству можливості, яких пересічний індивід до нього не знав: широкий, безперешкодний, безмежний доступ до інформації та інтерактив — ти в епіцентрі!

Світ, де кожен може стати популярним за лічений час, має й недоліки, перший з яких —  деперсоналізація успіху. Одноденні моделі, співаки, відеоблогери й герої політхроніки не здатні відповісти на наш інформаційний голод — де приклад стійкості, послідовності, наполегливості, балансу?  Всесторонніх, гармонійних, повноцінних особистостей, за котрими можна спостерігати десятками років: як вони дорослішають, виховуючись життям і  не зневірюючись, досягають бажаного і виходять до людей, не розчарувавшись у них,  —  одиниці. Їх завжди було небагато й цікаво, що в еру показності їх не більшає, хоч здавалось би, перед кожним сьогодні відкриті безмежні в частині виходу на орбіту слави можливості. 

Зростає мода на білих ворон, та рідко котра з них надовго затримується на небосхилі, змінюючись все наступною й наступною. Так у світі масового чванства стирається, розмивається, зникає  індивідуальність, хоч зовні все начебто навпаки.

 Інтегрувавшись у будь-яку спільноту, ти вносиш туди часточку себе і, як на мене, перед тим, як це зробити, слід пересвідчитись, чи дійсно воно того варте й додасть більше, аніж забере.  Спілкування відіграє значну роль в становленні твоєї особистості, надто якщо візаві варті того. Проте відомою є його здатність відволікати  від досягнення коротко- і довгострокових життєвих завдань. Інакше всі ми  б завжди  достеменно знали  чого хочемо і без проблем втілювали задумане. Інакше не було б стільки  нереалізованих, нерозкритих, хоч і дуже комунікабельних й тямущих людей.  Тому ця палиця двох кінців наштовхує на пошук балансу і нестандартних рішень, не прийнятих у масовій культурі, як ось віддати сьогодні перевагу літературі перед соцмережею або ж універсальним заповідям перед тренінгом.

 “Бідним бути соромно”,

“Наздоганяй і обганяй!”, “Споживай, так цікавіше!”, “Працюй на знос, бо опинишся ніде!”, “Розважайся на повну — ти ж попрацював!”...   Нас наполегливо закликають перетворитися на дисциплінованого гаджета для накопичення і сноба, залишаючи  все менше часу на осмислення.

 Серед людей чи наодинці  —  завжди  важливо зберігати  внутрішню рівновагу, але моїм відкриттям стало те, що найбільш конструктивні і правильні рішення приходили там і тоді, де, здавалось би, на це немає  шансів. Концентрація самосвідомості, злет над дріб'язком, а головне — напрацювання визначальних і цілком практичних технік життя, на мій превеликий подив,  відбуваються далеко від шумних офісів, впливових начальників, їх цілеспрямованих заступників,  допитливих підлабузників, співробітниць з ідеально відпрасованим волоссям і тоном розмови. Якщо хоч раз пощастило відчути незрівнянну ні з чим повноту буття далеко-далеко від цього епіцентру життя, його шаблонів й насиченого графіку, в якому ти  надзатребуваний, вважається, що це і є справжньою впевненістю в собі. Не можна розраховувати на довгостроковий успіх, маючи на меті лише заробляти і витрачати,  розподіляти час поміж роботою та інтернетом. В кінцевому підсумку технічний прогрес і культ грошей приведуть людину  до необхідності знову шукати дорогу до себе та відповіді на  запитання, які для наших пращурів були очевидними. Це, скажімо, призабуті Заповіді, чи ті ж тези Ведів.

Перед кожним із нас все більш явно кристалізується завдання:  прорватися не лише в життєвих перегонах і битвах, але й пройти крізь матеріалізм духовно не зіпсованим,  не втративши власну цілісність, заново навчитися цінувати себе, тих, ким дорожиш й хвилини, що так біжать. Слухати тишу і самозосереджуватися. Цей шлях непростий і “заростає” з кожним десятиліттям по мірі того, як нас затягують соціальні змагання й матеріальний критерій їх успішності. Однак результати  вразять вас своєю  конструктивністю, адже не можливо вирішити проблему, не здійнявшись над нею.

Хто в центрі твого Всесвіту?

Нав'язуючи моду на досконалу зовнішність, пробуджуючи одержимість молодістю і підтягнутістю,  масова культура замовчує одну деталь: коли берешся це реалізувати, з'ясується, що твоє завдання не належить до ординарних, а відтак ординарними, загальноприйнятими у масовій культурі методами  не вирішується. “Однієї суботи я пішла зі своїми племінницями й племінником на величезний, схожий на складське приміщення ігровий майданчик із батутами. Це не просто величезна кімната батутів, а справжній рай! Ви перестрибуєте з одного батута на інший, потім на наступний і так до безкінечності. Це неймовірно весело і всі дуже пітніють. Так ми і стрибали: від одного батута до іншого — 100 чотирнацятирічних дітей і одна сорокарічна я”

Усіх нас загальноприйняті рамки дисциплінують, допомагають зорганізуватися. В різних суспільствах реакція на поведінку, на кшталт тієї, котру описала Камерон Діаз в бестселері “Книга про тіло”, може відрізнятися, залежить вона і від обставин. Моніка Белуччі і Гвінет Пелтроу, Дженіфер Лопес, Ніколь Кідман, Наомі Компбелл, Крісті Терлінгтон і Дудцен Крос, — всі ці вімен назавжди посунули прийняту до того парадигму старіння.  40-50 років — період розквіту, який починається  в твоїй голові, і суспільна думка, як доводить нам Діаз, — не найкращий поводир на цьому шляху. Так відбувається тому, що масові звички ведуть ланцюжком стандартних  рішень, а за такого підходу стандартний розвиток подій неминучий. Дорослішати красиво, з гідністю — це не світити ногами у двадцять років і пишним бюстом у тридцять. Це володіти внутрішніми благами, які виливаються назовні і які масова культура ховає за абсолютизацією матеріального, соціальних зв'язків, прив'язаності до інтернет-мережі, культивуючи неперебірливість, всеїдність і лінь.

Мабуть, ви не сперечатиметесь, що, поряд з масовими, у всі часи існували, так би мовити, ще й інші блага, доступні тільки обраним. У наш час, поруч із палеодієтою,  набирає обертів ще одна древня традиція: цими благами є  духовні.”Чим далі тим більше ви будете переконуватись у тому, що принципові рішення докорінним чином відрізняються від способу дій і мислення, які прийняті в нашій масовій культурі”. Але, на відміну від автора цих рядків, одного з найкращих психологів-авторів нашого часу С. Кові, у ранзі  неординарних, вищих благ я б виокремила самодостатність.  Хто в центрі твого Всесвіту?

Тонка гра

Самодостатність в моєму розумінні —  коли все, що тобі за великим рахунком потрібно — глибоке внутрішнє відчуття поряд з можливим соціальним несприйняттям: ти  — у вірній системі координат, хто б якої думки із цього приводу не був. Тільки це має значення  і тільки ти це вирішуєш. За твердих вищеозначених переконань шлях у розріз з позицією більшості приносить яскравішу сатисфакцію, ніж усі решта  найприємніші відчуття на світі (не стану перелічувати).  Згадані вище celebs, включно з Діаз, яка не посоромилася поговорити про це зі світом, — концентрують в собі оцю нескореність загальноприйнятому і блага, які вона дає. Приємну гостроту від неї можна відчути, лише лишивши позаду суспільні очікування, розпочавши жити виключно власною головою.

Так, і короткострокові позитивні оцінки відіграють важливу роль у нашому самоствердженні.  Дійсно,  не можна повністю нівелювати соціальних вимог, які ставляться до людини тут і зараз. А от вести тонку з ними гру  — так, так і ще раз так!  І перше, що необхідно зробити — це чітко виокремити свої правила і вірно їх дотримуватись. Інтелектуали, які розкладуть тобі все по поличках, й зірки, що на своєму прикладі доводять, як усе це працює — на щастя,  є звідки черпати й на кого рівнятися.  Згодом ці правила неодмінно стануть не тільки твоїми.

16.07.2017 р.

Наталія Михайлів

Мода: засилля потворності на перешкоді красі

Минулого літа у цьому блозі я висловила щире захоплення новітньою тенденцією на comfort look, радіючи: мода на піку демократизму. Нарешті  улюблений багатьма далеко не простими дівчатами стиль «терміново треба бігти» в пошані у дизайнерів. Нарешті  модні доми зацінили не тільки  barbie-style  і тих, хто може дозволити собі щоденні кілька годин перед дзеркалом, але й прихильниць невимушеності, яким не до цього. Адже якщо відчуваєш потребу і є задатки встигнути сьогодні все і… ще трохи більше,  ти вже не можеш по-іншому, аніж інвестувати час у внутрішній ріст, не оглядаючись на поверхневих красунь. Краса  –  мінлива, мода – й поготів, а стержень, який ти вибудовуєш в життєвих уроках, з тобою завжди. Очевидно, що й до дизайнерів дійшли ці чутки:  взуття і зачіски, одяг і make-up –  усе на боці природності, офісний стиль пом’якшав, актуальність універсальних речей  зростає,  класика – відмирає, навмисна неохайність вітається.

І все б нічого, якби не потворні нежіночні платформи, безформний трикотаж, рвані джинси і універсальні речі, брюки, за котрими не видно ніг і вільні блузки, які «щедро» показують хіба що плечі ,ефект відрослого коріння волосся …   Вершина  креативу –  популярність  яскраво-рожевих і фіолетових його кольорів. Зв’язок з красою у всіх цих явищ модної дійсності вельми спірний. Ще маємо апогей інфантилізму – рюкзачки на плечах дорослих леді, неначе їм знову до школи.  

Загалом від пропозицій  модної  індустрії, які нічого спільного не мають з колись мегапопулярним lady-like, ні холодно, ні тепло, єдина їх функція, як на мене,– створювати перепони на шляху до пошуку витонченої, рафінованої жіночності.  В дефіциті, як не парадоксально, народжується смак, тому сьогодні в інтерпретації  модних  віянь виокремлюється  два напрями. Перший полягає в буквальному її тлумаченні, передбачаючи безумовний акцепт  переважних  тенденцій, як от моду на низьке взуття, що остаточно ввірвалася в наше життя,  джинси з великими дірками чи полосаті речі без форми,  екстравагантні кольори волосся, чорну стрічку на шиї і майку поверх светра. Цей сегмент переважає, в основному його утворюють дуже молоді дівчата і я назвала б його «масовим». Кардинально різниться друга група модниць – це еліти. Вони інтерпретують моду виключно крізь власне розуміння краси, сприймаючи її як слугу своєї гармонії. Їх менше, вони тотально відкидають такий популярний готизм  з його прибамбасами, вуличним стилем послуговуються з обережністю, діючи за принципом умісності. З відсталими консерваторками у них немає нічого спільного, це ті ж фетішистки, адепти найновіших тенденцій з суттєвою поправкою: вони знають ціну красі і не розмінюються на гостромодні  пропозиції  чи масові звички без узгодження з власним рафінованим «я». Сьогодні, в часи нав’язливого неоавангарду їм доводиться скрутно, бо, як я вже казала, жіночність стає недоступною розкішшю, якій штучно закрили шлях на подіуми на догоду несмаку.  Представниці  другої групи  – надзвичайна рідкість, а пошуки новітнього lady-like  – складне і затратне заняття, яке, втім, винагороджується, вигідно виділяючи тебе в натовпі сліперів і oversize.

Душа, кажуть, не має статі, але у справжньої жінки вона одвічно тяжіє до відповідних силуетів і форм, яскравих барв, прагнення виділити краще, а не ховатися за  багатошаровістю, якою б знаковою вона не була для масової культури.  Пласка до безумства, мода ще ніколи настільки не нівелювала цих простих дівчачих потреб. Тепер на зміну м’яким локонам прийшов «культурний хаос», шпильку не на жарт щемлять платформа, кроси, «трактори» й товстий каблук.  Аби стопроцентно потрапити в тренд, слід неодмінно перевтілилися  в гота чи  виділитися неприродністю на голові.

Засилля потворності виявилося не просто тимчасовим випадковим трендом. Експансивні потуги цього вірусу перевершили всі очікування й не залишається нічого іншого, ніж попередити дівчат з іскрою про небезпеки, які він таїть.  Зверніть увагу: маси настільки втягнулися, що вже не здатні самі впливати на моду, як це сталося, скажімо, зі здоровим способом життя. Саме так,  його започаткували не кутюр’є і не блогери, а ми з вами, збагнувши, що ставити виключно  на косметологів і пластичних хірургів – недалекоглядно.  Це ми вирішили, що хочемо бути перш за все здоровими, й тоді привабливість гарантована. Це ми відправили в безжальний нокаут надпопулярний тривалий час  слоган «Краса потребує жертв». Зважаючи на це, дивно, що сьогодні, аби бути в тренді, потрібно жертвувати власне красою: створювати не локони, а пародію на них,  малювати коричневі губи замість ніжно-рожевих,  віддавати перевагу  чорному, маскулінним  блузкам, піджакам і брюкам... Нагадаю:  мода не живе окремо від ринкових правил, вона прив’язана до коньюктури, до нас із вами не менш, аніж, скажімо, політика чи шоу-біз. І модельєри ніколи не мали іншого вибору, аніж давати жінці те, чого вона справді хоче. Тому визначаймося.

Дійсно, каблук і шпилька суттєво сповільнюють здатність встигнути скрізь чи принаймні там, де конче потрібно, завідомо програючи за мобільністю «скороходам». Справді, конкурувати з джинсами за рівнем комфорту  не зможе жодна сукня. Так, зациклюватися на зовнішності стало поганим тоном. Погоджуся: не бути скованою одягом, що зобов’язує, так  же важливо, як і будь-чим  іншим вторинним у житті – твоя свобода понад усе. Однак, перекладаючи відповідальність за свій зовнішній вигляд виключно на новітні творіння паризьких, міланських, лондонських чи нью-йоркських кутюр’є, в яких – їх бачення  способу вашого самовираження,  безумовно приймаючи невибагливість, яку вони пропонують, ви ризикуєте загубити себе, забути свою істинну сутність. За умови, звісно ж, що ваша сутність –   не багатошаровість чи  розтріпаність. В умовах, які склалися, слід добре поміркувати перед тим, як повністю довіритися моді. Якщо ще років 5-7 тому в топі твердо стояв baby-doll, то нинішні образи з колекцій Louis Vuitton, Prada, Chanel  позбавлені цілісності, і треба добре пошукати, що там наслідувати.  Вже зайве казати, що симпатичні дівчата на кастингах відпочивають – дизайнери стійко дотримуються негласного правила випускати на подіуми здебільшого ugly models.

Сприймаючи моду виключно крізь призму краси і гармонії, сьогодні модні еліти стикаються  з небувалим викликом: як бути і подавати себе?

Якщо в основному вас оточують  прекрасні зовні й всередині люди, які надихають  чарівністю, вважайте, що половину  справи зроблено. З ким поведешся, як то кажуть…  Ви вже не зможете йти в розріз з гармонією навкруги. Це знаходить відображення й у зовнішньому, зокрема, коли замість того, аби захланно хапати тенденції, ми пропускаємо їх через себе із запитанням: чи саме цього я хочу? 

Рожеве і фіолетове волосся насправді є питанням особистісного комфорту. Принципово лише те, наскільки органічною ти почуваєшся в тому чи іншому образі, наскільки він твій. Рюкзак – незамінима річ під час неформальної  поїздки. В місті ж хочеться бути жінкою, відповідати на потреби душі у витонченості,  гідно несучи знамення,  яке, однак, нічого спільного зі слабкістю не має. Тож дякую дизайнерам за рюші, lingerie-style, гіпюр й тілесний колір, а подіумним візажистам  – за  ягідні губи і стробінг. Мода існує тільки для того, щоб виокремлювати наше «я», підкреслювати неповторність, відповідати справжнім потребам. Вона буде такою, якою ми захочемо її бачити і носити. Пам’ятаймо про це. 

Наталія Михайлів

26.06.2017 року