Коли дива
настануть зранку,
І сонце ясне в ніч
зійде —
Засвітить місяць
на світанку
І день у місто
приведе.
Коріння дерева
назовні —
Перегорілі
зірочки,
Що не в форматі,
не в каноні,
А прагнуть бути
навпаки!..
Жадають дива на
світанку:
Мішок грошей,
нових пісень;
Що місяць,
визирнувши зранку,
Затримається на
весь день!
Коріння зорям
заспівають,
Втирають ноги об
канон,
А мавки чаром
зігрівають,
Підспівуючи у
півтон...
І все це диво на
світанку
Обернеться в стандартний
день;
Хтось дудлить
фреш, хтось хлепче манку,
З мішком грошей.
Та без пісень.
Тих, що співали
мавки хором
Завили корені
старі,
Вдивляючись потухлим
зором
В перегорілі
ліхтарі.
А місяцеві всі
хороші!
Йому не долинає
дзвін!
Запахнув день. І
сходять гроші.
І сяє диво — так,
як він...
І виє хор у соннім
парку;
Здригаючись, земля
тремтить...
А місяць, гасячи
цигарку,
Сховався, дивиться
й мовчить.
05.08.2023
р.
Наталія
Михайлів
