Співав дощ тихо –
Чули всюди:
У гурті, в гаморі,
Одні…
Далеко йшло,
Лилось в нікуди;
На білих хмарах,
Й мутнім дні…
У висоті,
Де лазять змії,
В тумані – сніжнім,
як зима,
Покоїлись забуті мрії…
Не ясний день,
І не пітьма…
Розплівся плющ,
Згулявся вітер,
У дивний сон
Вверх гнувся хвощ;
Тріщав вогонь,
І гасло світло…
Лиш в унісон
Співає дощ…
По шибках б’є,
Немов благає,
Ніби не хоче
Більше злив;
Буяє цвіт,
Хруща немає,
А здалеку
Світанок плив…
І саме там,
І саме звідти –
Птахи без крил,
Вода без дна;
Розбите скло,
І навстіж вікна,
І повня в небі
Лилась одна.
В пейзажний ліс,
В забуті зорі,
Ніч миготіла,
В слів – слова..!
Їх вітер ніс
І плив як в морі…
Лиш шурхотіла
Під ним трава.
30/04/2023
Наталія Михайлів
